До останнього не хотіли кидати дім на Донеччині, аж поки від вибухів не стали здригатися вікна. Боялися за дітей – їх у родині дев’ятеро, розповіла мати Юлія Попкова. Виїхати їм допомогли військові, а прихисток знайшли на Черкащині, пише «Суспільне».
Шестеро дорослих, дев’ятеро дітей та кілька котів − це все одна родина, яка гуртом рятувалась від обстрілів.
«Почали стріляти, а поруч із нами є завод. Коли туди вдарило, затряслися і вікна, і двері, і дім. Ми відразу ж зібралися їхати», − пригадала переселенка Лариса Біла.
Переселенка Ангеліна на своїх малюнках зображує дім та спокій. За її словами, малює те, чого не було дома на Донеччині:
«Я розумію, хочеться додому. Але тут хоча б спокійно».
Виїхати місяць тому з Донеччини допомогли волонтери та військові, розповів батько дітей пан Дмитро:
«Ми не розуміли цю невідомість − куди, що, для чого, чому так? Залишали все! Постійні вибухи у нас були і вони ставали все частіше».
Їхній новий дім − колишній дитячий садок у селі на Черкащині:
«Садочок із 2021 року пустує у зв’язку з тим, що не було діток і на сьогодні згодився як прихисток для внутрішньо переміщених людей», − розповів староста села Микола Скирда.
Ніна Миколаївна – місцева жителька, яка була серед перших, хто зустрів родину:
«Я зустріла цих діток, вони такі були схвильовані й так переживали, що страшне. Я їх завела у садочок, показала, де вони будуть жити».
Такий прихисток дав можливість спати спокійно, розповіла багатодітна мама Юлія Попкова. Та туга за домом є:
«Хочеться додому, дуже сильно хочеться. Розумієш, що там обстрілюють, але ж там все рідне».
Нині бажання у всієї родини єдине − перемога і мир.