Пасічники області закликають аграріїв припинити безконтрольне використання отрутохімікатів
Останніми роками все частіше в редакцію звертаються пасічники з найрізноманітніших населених пунктів області. Особливо ж загострилася ситуація нинішнього року. Лише протягом літа до журналістів звернулися кілька десятків власників великих і малих пасік. За окремим виключенням, вимоги людей можна звести до однієї фрази: «Аграрії, припиніть труїти бджіл і нас разом з ними!».

Постійні читачі та передплатники пам’ятають матеріал, який вийшов у № 20 за 18 травня 2017 року під назвою «Мертві бджоли: селяни Лисянщини готові вдатися до найрадикальніших дій, щоб помститися орендатору за знищення своїх пасік». У ньому йшлося про те, що мешканці Шушківки і Чаплинки, що на Лисянщині, звинувачували місцевого орендаря, Лисянську філію ТОВ «НВФ «Урожай», у знищенні їхніх пасік. Бджолярі були переконані, що до масового отруєння комах призвела неправильна обробка ріпакового поля вказаним підприємством. Самі ж підприємці своєї вини не підтверджували, але й не заперечували, вважаючи, що останнє слово в цій ситуації має поставити експертиза спеціалізованої столичної лабораторії.
Днями один із героїв цієї публікації зателефонував у редакцію зі словами подяки.
– Дуже вдячний вашому виданню за професійність і небайдужість. Впевнений, що лише завдяки втручанню журналістів нам вдалося добитися справедливості, – говорить чаплинський пасічник Микола Сухоярський. – Експертиза з київської лабораторії підтвердила вину орендаря, і підприємство було змушене повністю розрахуватися з пасічниками за завдану шкоду.
Днями наших кореспондентів покликав у дорогу новий лист. Цього разу з Корсунського району.

– Наших бджіл труять уже впродовж 10 років, – скаржиться пасічник з Набутова Олександр Антоненко, – щороку гине до 10 – 20 відсотків бджіл. Цього ж року ситуація склалася просто жахлива. Комахи помирають просто сотнями. Ті ж, що залишилися, просто доживають. Сила сімей упала більше, ніж удвічі. У мене велика пасіка. Якщо минулого року вдалося викачати до 6 тонн меду, то цього – лише 700 кілограмів. У Корсуні маю бджоломагазин. Щодня спілкуюся з десятками пасічників з навколишніх сіл: Набутова, Бровах, Корнилівки, Сахнівки, Драбівки та багатьох інших. Люди просто вражені масовою загибеллю бджіл. Ми переконані, що це відбувається внаслідок діяльності орендарів земель сільськогосподарського призначення, які орендує ТОВ «НВФ «Урожай». Після кожного обробітку полів цим підприємством спостерігається масова загибель бджіл. Причому, це стосується не лише полів із рослинами-медоносами. Наприклад, зовсім нещодавно у Набутові оприскали кукурудзу – а вже наступного дня в нас перед льотками лежали купи бджіл.

– Зазвичай комах, які гинуть природною смертю у вулику, їхні «колеги» викидають під льоток, – приєднується до розмови пасічниця Людмила Каплун. – Їх відразу підбирають дрібні пташки, їжаки чи мурахи. Отруєних бджіл не їсть ніхто. Вони лежать купами під вуликами і немилосердно смердять. Якщо не збирати їх і не відносити на смітник, то на пасіці стоїть такий дух, що просто неможливо зайти. У нас із чоловіком 70 сімей, ви можете уявити, скільки роботи біля них! У нашому селі іншого джерела прибутку знайти просто неможливо. Пасіка для нас – спосіб вижити. Цього ж року в нас забрали і його.
На відміну від лисянських пасічників, корсунські не вимагають відшкодування від орендаря і до суду подавати не збираються. Селяни вірять, що оприлюднення і якнайширше висвітлення цієї проблеми допоможе їм достукатися до совісті власників підприємства і спонукатиме тих змінити підхід до вживання хімікатів. На думку пасічників, неконтрольоване використання агрохімії може зашкодити не лише бджолам.

– Я чула, що на Канівщині люди висудили по півтори тисячі компенсації, але ж не цьому річ. Одноразове відшкодування не змінить ситуації в цілому, – зазначає пасічниця Світлана Фурманюк. – Найстрашніше те, що загибеллю комах це не закінчиться. На людину отрута діє не менш шкідливо, просто в нас організм більший, складніший і довше може опиратися. Але ж не набагато довше. Часто в соцмережах і газетах можна зустріти повідомлення, мовляв, допоможіть зібрати кошти на лікування дитині чи дорослій людині. Мало хто замислюється, що оце ж вони ті кошти і є, які «витиснув» із поля аграрій, натомість вливши в нього тонни отрути. Хімія ніде не дівається. Вона переходить в повітря, в зібраний урожай, у ґрунтові води, а звідти у наш із вами організм.
Набутівчани вважають, що справа не в якійсь конкретній помилці агронома чи разовому недотриманні технологій. Ситуація значно серйозніша і глобальніша.
– Якщо за технологією той самий ріпак треба обробити один раз, вони кроплять його 5-6 разів для того, щоб максимально «відбити» вкладені в землю гроші. Про людей, які живуть коло цього поля, ніхто й не думає, – обурюється Олександр Миколайович Антоненко. – Містяни на літо прагнуть вивезти своїх дітей у село на оздоровлення, а ми щороку думаємо, куди втекти з села на період посадки і обробітку полів.
Думку про те, що проблема лисянських та корсунських бджолярів є актуальною і для всієї області, підтримала й Черкаська обласна спілка власників пасік «Рій». Нещодавно голова її правління Петро Пасічнюк звернувся в редакцію з проханням передати звернення до аграріїв Черкащини:
«Власники приватних пасік усвідомлюють, що є бур’яни, є хвороби рослин: біла гниль, сіра гниль, фімоз стебла, фомопсіс, а є шкідники: лучний метелик, бавовняна совка, попелиця, ріпаковий квіткоїд та, що з усім цим лихом агрономія веде боротьбу шляхом обробітку їх фунгіцидами та інсектицидами, – ідеться у зверненні пасічників, – Але заради збереження найбезкорисливіших комах трудівниць-бджіл від отруєння бджолярі-аматори звертаються до сільськогосподарських виробників з тим, щоб, захищаючи сільськогосподарські культури, вони діяли у спосіб, передбаченний чинним в Україні законодавством та не знищували льотну бджолу з приватних та своїх власних пасік».
На думку багатьох пасічників, землекористувачі своїми діями завдають значної шкоди і пасікам, і здоров’ю громадян, більше того, неконтрольоване застосування отрутохімікатів призводить до зменшення урожайності і самих посівів, оскільки ті без бджіл залишаються незапиленими. Схоже, вирішити раз і назавжди всі спірні питання між пасічниками і аграріями можна лише на рівні держави, але, на жаль, дійсно жорсткого і справедливого законодавства, яке б регламентувало ці стосунки, наразі не існує.

Владислав Бедринець, фото автора та з архівів героїв публікації