Чи збереглися відносини з друзями дитинства?

Дата: 30-07-2017, 09:01

Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Чи збереглися відносини з друзями дитинства?

Тамара Борисова, директор дитячого відділення ЧОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»:
− Моя найліпша подруга дитинства − Наталя Зиноватна (Євтушенко), вона дивовижна. Обожнюю її і досі, хоча доля розвела нас на тисячі кілометрів: вона зараз із родиною живе в Сполучених Штатах. У ті рідкісні моменти, коли вона приїжджає, намагаємось зустрітися хоч на декілька годин. У роки юності я знала, що можу розповісти їй усе. Ми іноді всю ніч дивились фільми жахів, розказували враження відкнижок, слухали «Наутілус» і ділились найвідвертішим. Перший рік, коли вона поїхала, мені її дуже не вистачало, потім звикла. Але час від часу щемить серце за нею.


Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Сергій Корновенко, проректор із наукової, інноваційної та міжнародної діяльності Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, професор:
− У мене небагато таких людей. Один із них − Руслан Чикало. Ми з ним ходили в одну групу в садочок, вчилися в одній школі. Подорослішали й залишилися друзями. Підтримуємо дружні відносини. У школіподружився з Євгеном Баніним і Максимом Кравцовим. Нашій дружбі вже 30 років. На жаль, Євгеній відійшов передчасно в засвіти. Загалом намагаюся друзів не забувати, допомагати. Почуття дружби для мене має непересічне значення. Зрозуміло, що є й інші люди, котрих я вважаю своїми друзями. Із ними доля звела вжеу дорослому житті.


Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Олександр Проценко, керівник Школи бойового гопака в Черкасах:
− Мій Друг дитинства − Женя Коріньчик (Євген Конінь, місто Київ). Ми з ним проживали на одному поверсі. Дуже багато грали в інтелектуальні ігри (шахи, шашки, монополія і багато інших), любили поганяти у футбол. Після школи вступив до Київського технікуму радіоелектроніки, а мій товариш ще закінчував школу, був десь у 8 чи 9 класі. Навчання забирало багато часу, тому з товаришем бачились на вихідних все рідше. А коли я вступив до КПІ, то його родина, наші друзі, переїхали в нову квартиру в інший район Києва. Родина мого друга проживала біля моєї бабусі, що давало мені можливість заходити в гості подорозі до бабусі.


Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Людмила Ткаченко, в.о. голови обласної еко-асоціації «Еко-світ»:
– Хтось із мудрих сказав, що друзі − це свідки нашого життя. Погоджуюся, адже проживати життя без свідків нудно, не цікаво та егоїстично. Можу сказати, що справжні друзі у мене з’явилися в університеті. У дитинстві була дружба із однолітками, які жили на моїй вулиці у Дахнівці. З ними і досі продовжую спілкуватися. Справжніх друзів мені подарувала доля завдяки моєму хобі, моїм громадським переконанням. Сьогодні можу з упевненістю сказати, що друзі – це моє багатство, найбільше й найдорожче. Мрію найближчим часом усіх своїх рідних по духу людей зорганізувати у мандрівку іншою державою, відмінною по культурі та побуту від нашої.


Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Назарій Вівчарик, журналіст, письменник:
− Звісно, дитяча дружба дуже важлива. Власне, хто ми без друзів? Друзі нам потрібні для підтримки, для співпереживання. У мене було два кола дитячих друзів. Одне коло – це друзі в місті, де жив і ходив дошколи, а інше коло – у селі, де я часто бував у бабусів-дідусів. Велосипеди, обривання чужих черешень, рибалка, смаження сала на вогні – чого були б вартіці спогади без друзів? З роками ми подорослішали і зв’язок не відновився, бо ми стали інші, далекі одне відодного не лише географічно.... Але є декілька тих людей, яких я можу назвати друзями дитинства. Зрештою, як казав класик, всі ми родом з дитинства, коли і заводилися перші друзі, з якими пізнавали світ. Деякі епізоди з дитинства я змалював у своїй книзі «П’ятеро як один», де намагався описати щиру дружбу, яка рятує головного героя. Звісно, в книзі багато вигадки, але пригадайте власні витівки з друзями у дитинстві. Чи не здаватимуться вони вам зараз просто фантастичними?


Чи збереглися відносини з друзями дитинства?
Олександр Спрягайло, кандидат біологічних наук, завідувач кафедри екології ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
− Найкращим другом дитинства у мене була моя старша сестра. Ми разом проводили багато часу, росли у спільних дитячих і підліткових компаніях. Зараз ми постійно підтримуємо зв'язок, часто спілкуємося по телефону і зустрічаємось, хоч і живемо в різних містах. З іншими друзями дитинства, на жаль, тісних зв'язків не підтримую, оскільки у кожного з'явилися свої інтереси, своє коло спілкування. З однокласниками зустрічаємося на ювілейні після випуску роки – і я їх усіх дуже радий бачити, але потім всі повертаються до свого звичного життя з іншим колом друзів, пов'язаних з нинішніми інтересами, місцем проживання чи професійною діяльністю.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода