Не лише діти, а й дорослі люблять казки, адже це теплі спогади про дитинство, безтурботність. Тож бажання послухати улюблену казочку українською мовою інколи виникає. Такий канал у YouTube під назвою «Казка в музеї», де звучать цікаві українські народні та авторські казки, заснувала Тетяна Очеретяна, директорка ІА «Нова Доба». Чому виникла така ідея та як реалізується проєкт, пані Тетяна розповіла журналістам «Нової Доби» під час однієї зі зйомок.
Ідея створити такий YouTube-канал виникла тоді, коли в пані Тетяни народилася внучка.
− Щовечора читаємо їй казки, і ми зіткнулися з тим, що дуже мало якісного україномовного контенту, зокрема і в YouTube. Коли діти запропонували мені записувати казки, відразу виникла асоціація із музеєм, бо це історія, етнографія, наші традиції. Згодом цією ідеєю поділилася із відеооператором Олександром Стрельчуком. Йому дуже сподобалося, адже казки – це його найулюбленіший жанр, і він погодився знімати та монтувати. Також із радістю підтримали мене у Черкаському обласному краєзнавчому музеї, а Вікторія Наумчук, завідувачка відділу етнографії, допомогла із образами до зйомок. Тож ця ідея на часі, адже я знайшла купу однодумців, тих, хто мене підтримав, − розповідає пані Тетяна. – А лого для каналу робила дизайнерка із Сум, ми з нею спілкувалися лише онлайн. Але вона відразу зловила настрій, бажання і втілила це в чудове лого. Автентика, що є в музеї, фаховість Вікторії Наумчук у створенні образів, атмосфера – усе це доповнює одне одного та робить загальну картинку.
Тетяна Борисівна зізнається, коли запустили цей проєкт у приватні повідомлення стала отримувати багато повідомлень із подякою, особливо від людей старшого віку, які через широкомасштабну війну виїхали закордон до своїх рідних. І вони радіють, що можуть своїм внукам показати українську казку.
На YouTube-каналі можна знайти казки не лише народні, а й авторські. Узагалі буде три цикли казок: українські народні, авторські казки відомих письменників та сучасні українські казки.
− Почали ми із Василя Симоненка, його відомої казки «Цар Плаксій та Лоскотон». Коли ми її почали записувати, то відразу виникають паралелі із сьогоднішнім днем, ця казка, як і вся творчість Симоненка, геніальна та вічна, − говорить пані Тетяна.
− Працюючи в музеї, коли веду екскурсії по своєму рідному відділу етнології, помічаю, що дуже багато предметів дуже давно вийшло з вжитку, але вживаються, скажімо, в українських народних казках. Для дітей, та й деяких дорослих ці предмети є дивиною, вони не знають що це, для чого використовувалося. Тож поєднати казку і музейні експонати − дуже хороша ідея, − говорить Вікторія Наумчук. − У відділі етнології маємо дуже багато речей, предметів, коли записуємо казку, то супроводжуємо розповідь демонстрацією певних експонатів. Дітки бачать, наприклад, що таке гребінь, кужіль, гребіночка і таке інше.
Також Вікторія Миколаївна допомагає із образами для зйомок. Одяг, який на пані Тетяні, це репліки – точні чи наближені копії до музейних експонатів. Виконують їх майстри, із якими вже давно співпрацює музей. Серед них − Наталія Крамна-Таран, вона в основному шиє одяг, Катерина Миронюк, яка робить аксесуари. Мають у музеї і точні копії, репліки прикрас, які надав майстер Юрій Коваленко.
− Усе, що живе в традиції і має наслідування, воно нас радує. Ми розуміємо, що продовжуємо життя, не лише експонатам, а традиціям, звичаям нашого краю, − зазначила пані Вікторія.
− У нашому житті все розпочинається зі Слова, а в дитинстві із казки. Тому дуже важливо і зараз, під час війни, щоб наші діти чули українське слово, українську казку. Черпали оту споконвічну мудрість і глибину українського народу. Можливо для когось це просто забавка, але вся команда, яка дотична до реалізації цього проєкту, розуміє його вагомість та актуальність. Я щиро дякую всім, хто нас дивиться, чи слухає. Чесно, вірила, що проєкт потрібний і буде мати перегляди. Це ж і полегшення для батьків, у яких є малеча, і перші кроки виховання любові до книг, до своїх надбань. Підписуйтесь на YouTube-канал «Казка в музеї». Слухайте українське https://www.youtube.com/@Kazkavmuzei, − підкреслює Тетяна Очеретяна.
Спілкувалася Олеся Зінченко
