Рік тому, 11 серпня 2016 року, підступна недуга обірвала життєву дорогу непересічної особистості Миколи Миколайовича Щербини, залишивши не здійсненними багато його задумів і мрій. Серед них – довідник «Топонімія Городищини», над яким він напружено працював до останнього дня свого життя, майже завершивши підготовку до друку. Не випадково, що саме цьому унікальному виданню він віддавав свої знання й сили і хотів, щоб воно якомога швидше побачило світ. Адже Городищина – благословенний куточок черкаського краю, посідала особливе місце у його житті – її він полюбив усім серцем і душею.

Майже чотири десятиліття він досліджував Городищину, записував спогади старожилів, залучав до краєзнавчо-пошукової роботи школярів. Разом з ними здійснив ряд експедицій, зібравши багатий краєзнавчий матеріал про Валяву, Вільшану, Мліїв, Старосілля, Хлистунівку, Зелену Діброву та інші села району. Та не судилося Миколі Миколайовичу довести до завершення роботу над однією з головних своїх праць – на творчому злеті перестало битися серце літописця рідного краю.

Однак завдяки людській увазі і фінансовій підтримці влади Городищенського району (О. Г. Лавріненко, М. В. Панчишин) та організаційним турботам О. Г. Щепака книга «Топонімія Городищини» знайшла дорогу до читача.

Оцінюючи сьогодні дослідницький і творчий доробок М. М. Щербини – щирої, вражаюче працьовитої і наполегливої у своїх краєзнавчих дослідженнях людини, ми одностайні в тому, що його багатогранна і плідна праця справила значний вплив на розширення знань черкащан про рідний край – основу патріотизму і громадянського виховання.

Наділений талантом пошуковця, він зумів реалізувати себе в краєзнавстві, залишивши значний доробок і пам’ять в серцях своїх учнів, рідних, друзів і колег, широкої громадськості Черкащини. Фахові історичні знання та безпомилкова дослідницька інтуїція допомагали краєзнавцю виокремлювати та досліджувати найбільш актуальні і малодосліджені краєзнавчі теми. Він залишив по собі чималий науковий спадок, який ще буде вивчатися, систематизуватися і досліджуватися. Його книги і публікації увійшли до скарбниці українського краєзнавства.

Публікувати свої праці М. М. Щербина почав ще на початку 1990-х років. Він – автор книг «Моя мала батьківщина – Дирдин», «Цікава топоніміка Черкащини», «Село моє рідне – мій світ», співупорядник ілюстрованих краєзнавчих видань «Городищина», «Прислухайся як трави шелестять…», «Гірка правда остарбайтерів», «Перекази і легенди «Городищини». Його перу належать праці «Топоніми Городищини», «Мікрогідроніми Городищенського району», «Осередки «Просвіти на Черкащині в роки нацистської окупації» та понад 400 унікальних публікацій краєзнавчої тематики, а також з методики викладання історії та організації гурткової роботи у періодичних виданнях та пресі. Написані ним книги і численні публікації відзначаються насиченістю цікавими і достовірними фактами, широтою тематичної палітри. На його рахунку сотні виступів у засобах масової інформації, участь у пізнавально-виховних заходах.

Не тільки власними дослідженнями, а й організаційними зусиллями невтомного педагога і краєзнавця багато зроблено для вивчення і популяризації багатьох маловідомих сторінок історії краю, збереження пам’яток. З 1991 року і до останніх днів життя М. М. Щербина викладав історію і право в Черкаській загальноосвітній школі № 32, мав кваліфікацію «Вчитель вищої категорії» і звання «старший вчитель». Впродовж багатьох років очолював учнівські краєзнавчі гуртки в Центрі туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської молоді, шкільне наукове товариство «Евріка».
Брав активну участь у роботі секції «Історичне краєзнавство» обласного відділення Малої академії наук України, під його керівництвом учні виконували і успішно захищали науково-дослідні конкурсні роботи з історичного краєзнавства, були серед переможців міжнародного конкурсу учнівської і студентської молоді «Мій рідний край».

Будучи вчителем від Бога, Микола Миколайович зумів прищепити любов до дослідницько-пошукової роботи сотням своїх вихованців… Його уроки завжди були цікавими для учнів і виховували у них високі громадянсько-патріотичні якості. Він любив дітей і вони любили його. Від свого наставника вони отримали потужний заряд патріотизму, щирої і вірної любові до рідного краю і України.

Подвижницька педагогічна і громадська праця М. М. Щербини набула широкого визнання. За громадську діяльність неодноразово нагороджувався грамотами і дипломами Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, управління освіти і науки облдержадміністрації, Черкаської обласної ради, Союзу українок України, обласної федерації профспілок. Нагороджений пам’ятною медаллю «Т.Г. Шевченко 200 років з дня народження». Одним з перших на Черкащині удостоєний звання «Почесний краєзнавець України». Був незмінним членом правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України.

Йому були притаманні природна інтелігентність і широка освіченість, гідність і вихованість. Він завжди вірно служив обраній справі і Україні, ніс людям добро і світло знань. Таким Микола Миколайович Щербина назавжди залишився в пам’яті краєзнавців і громадськості Черкащини.
І хоч народився він на Чернігівщині, але більшу частину свого життя віддав Черкащині, яку вважав своєю другою батьківщиною, а ми по праву вважаємо його нашим земляком. Він зріднився з Черкащиною, жив і самовіддано працював для її блага. Його черкаська земля й прийняла на вічний спочинок.
Книга «Топонімія Городищини», яка побачила світ до роковин від дня смерті Миколи Миколайовича Щербини – патріота рідного краю і України, подвижника краєзнавства і освіти, завжди нагадуватиме нам про цю світлу і талановиту людину.

За дописом у соціальній мережі «Facebook»
Василя Мельниченка,
голови обласної організації Національної
спілки краєзнавців України, професор