На 83 – му році життя пішов у засвіти найстарший та найзаслуженіший почесний козак громадської організації ” Козачанський курінь Вільного козацтва” , письменник та краєзнавець, доктор філософії в галузі культурології, професор та заслужений працівник культури, етнолог , археолог та музеєзнавець , справжній вільний козак за духом і своїми справами – Мицик Вадим Федорович!
Щирі співчуття рідним та близьким. Звенигородщина втратила справжнього патріота нашого краю та неньки- України… Про це інформують в організації.
Тальнівський музей історії пише: Відійшов у засвіти етнограф, археолог, краєзнавець, просвітянин, музеєзнавець Мицик Вадим Федорович.
Творчість Вадима Мицика почала розвиватися тоді, коли він усвідомив себе українцем. Перед ним відкрилося духовне завдання, в якому за все своє життя Вадим Федорович проявився багатогранно.
Народився Вадим Федорович, третій син вишнопільців Федора та Ярини Мициків, 12 серпня 1940 року у Києві (за метричними даними у с. Вишнопіль Тальнівського р-ну). Середню освіту здобув у с. Оксанино на Уманщині, а професію садівника – у Млієві. Заочно навчався на факультеті фізичного виховання Черкаського педагогічного інституту. Вчителював у школі № 8 м. Умані (1962-1964).
Мріяв стати журналістом. Студіював журналістику з 1964 року в Київському університеті, але через політичні утиски в 1965 році був відрахований з факультету журналістики. З грудня 1965 по червень 1973 працював журналістом газети «Колос» (м. Тальне). Очолював літературну студію «Зажинок», з якої вийшли сім членів Спілки письменників України. З кінця 1965 р. активно збирав і досліджував українську народну творчість: пісні, свята й обряди, народне декоративно-прикладне мистецтво. У селах Тальнівського р-ну записував колядки, веснянки, купальські та калитянські пісні. Активізував відновлення та проведення народних свят у селах району. Вперше в українській етнографії обґрунтував свята Сонячного Кола. Для найсуттєвішого відзначення свят створював фольклорні колективи у с. Вишнопіль (1966-1973), с. Кобринове (1972-1973), м. Тальне (1988-2014). Пісні та дійства свят у записах Вадима Мицика увійшли до репертуару народних колективів «Оріяни», «Ордана», «Веснянка» (Тальне).
Відкривати духовні надбання народу – було провідною рисою досліджень Вадима Мицика. Виявив на Тальнівщині писанкарок Теклю Дученко, Ялину Ратушняк, Феодосію Мицик, Федору Гончар, Євдокію Бадьору. Вперше запровадив термін «художнє хлібопечення» на означення жанру народного мистецтва. Популяризація народної культури привела Вадима Федоровича й до дослідження української міфології.
Дослідження Трипільської культури на Тальнівщині не обійшло уваги краєзнавця. Із червня 1973 року працює молодшим науковим співробітником Інституту археології. Понад двадцять польових сезонів провів археолог-краєзнавець на розкопках поселень Трипільської культури у Черкаській, Кіровоградській, Одеській, Чернівецькій областях. Відкрив три ранні поселення Гребенюків Яр, Довжуків Куток, Антонівка.
Краєзнавець не міг обійти голоди-геноцити українського народу. Він був ініціатором збирання імен умертвлених голодом у селах Тальнівщини.
Лебединою піснею Вадима Федоровича було створення Тальнівського районного музею історії хліборобства, знаного не тільки в Україні, але і далеко за її межами, якому музеєзнавець присвятив 28 років.
Історію і культуру краю Тальнівського розкрили більше двадцяти книг авторства Вадима Мицика, численні збірки, статті у журналах та вісниках.
Вадим Федорович був справжнім подвижником не лише української культури, а й здорового способу життя – кандидат у майстри спорту, викладач, учасник багатьох змагань з бігу, чемпіон України серед ветеранів. Нагороджений Грамотами міністерства культури України, медалями «За вагомий внесок у розвиток Тальнівщини», «За заслуги перед Звенигородщиною», «Будівничий України», «За збереження народної культури», навічно занесений до Книги Пошани м. Тальне.
Вадим Мицик помер увечері 5 серпня 2023 року в м. Звенигородка.
Член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, доктор філософії з культурології, лауреат премії імені Вікентія Хвойки, лауреат обласних премій: літературно-краєзнавчої імені Михайла Максимовича та імені Порфирія Демуцького, Почесний краєзнавець України, Заслужений працівник культури України ВАДИМ МИЦИК навічно увійде в історію розвитку духовності та культури українського народу.
Співробітники Тальнівського музею історії висловлюють щирі співчуття родині та друзям покійного.
Джерело матеріалу: сайт “Прочерк”
