«Будинок двигтів, вікна дрижали, в онучки істерика…»
Жителька Соледара, співробітниця «Артемсолі» розповіла про перші місяці повномасштабного вторгнення росії
Надія Віннікова 23 лютого 2022 року проживала в Соледарі Донецької області, працювала у відділі збуту «Артемсолі». Від самого початку жителі Соледару спостерігали бойові дії на підступах до міста – у Попасній, за 15 кілометрів від міста. Але згодом вони все наближадлися і наближалися до Соледару…
– Від самого початку ми бачили і чули обстріли, вибухи, підпали, горіння газових свердловин… – згадує Надія Віннікова. – Як почалося – то вже не закінчувалося… Ракети літали над нами, ми спостерігали ці перестрілки… В самому місті обстрілів спочатку не було.
В перші тижні Соледар приймав і розміщував переселенців із Попасної і Сєвєродонецька, працював волонтерський пункт. Такі переселенці жили і в під’їзді будинку Надії.
– Ми їм допомагали, скільки могли, поки до нас не дійшло це все, – говорить Надія. – Відчутно стало вже наприкінці березня, внучка з дочкою жили і ночували в коридорі вже місяць, на вулицю не виходили – дуже боялися. У внучки істерики були…
З цієї ж причини 2 квітня 2022 року Надія з донькою та онукою були змушені виїхати з міста.
– Так чути було, що двигтів будинок, дрижали вікна… – пригадує жителька Соледара.
За словами Надії, підприємство «Артемсіль» на той час працювало не на повну потужність, оскільки наприкінці квітня вже були пошкоджені залізничні колії, якими транспортували сіль. Тому частково підприємство працювало до кінця травня, а готову продукцію вивозили автотранспортом – вдалося транспортувати всю сіль в інші області. Саме підприємство почали обстрілювати влітку.
– Зруйновано приміщення управління, в якому я працювала. 29 серпня нам повідомили, що наш будинок згорів – вигорів весь наш під’їзд, наш стояк, в якому ми жили у власній чотирикімнатній квартирі… Містечко в нас маленьке, зруйноване на 90%….
Чоловік Надії виїхав із Соледара через півтора місяці після того, як виїхала Надія з донькою і внучкою, – тоді коли почалися обстріли самого міста.
Колега Надії не виїхала далеко – переїхала у приватний будинок в село Федорівка під Соледаром, вважаючи, що там більш безпечно. Загинула 21 липня 2023 року після обстрілу, отримавши дуже важке поранення, несумісне з життям…
Її чоловік поховав дружину і теж був змушений виїхати – будинок дуже постраждав і сенсу лишатися на малій батьківщині вже не було…
Над матеріалом працювала Юлія Фомічова.
Ілюстрація до матеріалу – з відкритих інтернет-джерел.
Інтерв’ю в постраждалої особи взято документатором
воєнних злочинів Тарасом Щербатюком,
в рамках ініціативи “Трибунал для Путіна”,
за підтримки Української Гельсінської спілки
з прав в рамках Програми Агентства США
з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії».
Матеріал підготовлено в рамках співпраці громадської організації “Черкаський правозахисний центр” та видання “Нова доба”.
