Відома черкаська волонтерка, депутатка Черкаської обласної ради Оксана Циганок опублікувала у своєму фейсбуці допис про ставлення до військових, які повернулися додому чи з передової, чи з ворожого полону.
*подаємо повний текст допису
«Давно хотіла написати про це. А сьогодні почула розповідь, яка заставила більше не зволікати. Із полону повернувся черкащанин. Захищав Маріуполь – «Азовсталь»… Про те, що вони пережили в Маріуполі, треба знімати фільми і вчити по них історію третьої світової. Вчити всім: нам, щоб не забути наших Героїв і те, якою ціною дається незалежність; світовій спільноті − бачити на власні очі, до чого приводить рашизм та путінська недоімперія. Та про полон я нічого не хочу писати, бо психіка людини, яка навіть прочитає, це не може витримати. А пережити? Все, що найстрашніше може бути на цій землі, це полон «сусідів». Та от солдат, який вже сотню разів себе хоронив, і смерть сприймав як порятунок, повертається додому…
Повертається з війни..
А тут війни нема!
Кафешки переповнені людьми, на пляжах засмагає молодь, атракціони запалюють вечорами свої яскраві вогні, затори з дорогих пікапів, джипів, які б могли рятувати життя на фронті! Та їх там немає… По тєліку ми наступаємо і от-от вийдемо до моря…
Когнітивний дисонанс?
І от не вкладається в нього в голові все це. І намагається заглушити алкоголем, таблетками, музикою…
На днях в Черкасах стався конфлікт. Отакий військовий голосно включив музику в багатоповерхівці. І заважав спати.
А на ранок прийшов із вибаченнями і шоколадкою. На що жінка, яка проживала зверху, і, знаючи його історію, послала його за «руським кораблем». І сказала, що наступний раз викличе поліцію, ВСП, СБУ і ще купу всіх служб, щоб його забрали…
Забрали куди?
Чи готове суспільство прийняти Захисників після Перемоги?
Чи готові ми їх розуміти і прощати, як вони прощають нам те, що в нашому житті війни нема? Бо вони закривають її собою?
Чи готові ми зрозуміти, що війна змінює всіх! Чоловіків, жінок, бідних, багатих?
А не змінює тільки тих, для кого вона не існує…
Чи розуміють люди, що ворог рвався до Переяслава, а це менше, ніж 100 км від Черкас? І Черкаси були б новим Бахмутом, де нам нема, де вкритися і заховатися, бо спалювали б КАБами все!
Суспільству треба змінюватися!
Суспільство не готове до Перемоги…
Бо солдати вже ніколи не будуть такими, як були до війни!
І Перемога прийде тільки зі зміною свідомості кожного з нас!
Інакше війна не закінчиться…
Вона буде жити в душах тих, хто її пережив…
Коли ворог наступає, вбиває, катує, ми кричимо:
«Слава ЗСУ!», «Найкращі!», «Віримо у вас!» «Дякуємо!» «Боже, вбережи наших Воїнів»…
Коли небезпека минула, готові розіп’яти…»
Більше новин у нашому телеграм-каналі − https://t.me/novadoba
