Організатор, співорганізатор, прес-служба чи волонтер заходу не бачать його з погляду відвідувача. Так-от: на #КіноШот я не бачила фільмів, мультів чи документалістики. Я бачила його ще з березня, коли команда зібралася і планувала захід, бачила пазли, з яких складається організація, конфлікти і складну роботу, яку розділяли усі учасники оргкомітету, незалежно від прописаних обов\’язків.

Бачила амбіції – і свої теж, низку моментів, які хочеться закарбувати в серці, і таку ж низку, які кортить назавжди викреслити із голови. Порожні обіцянки, ницість і напротивагу – справжню самовіддачу.

А ще я бачила людей, най небагацько, най не повнющі кінозал музею чи Долину троянд. Ці люди варті того всього, що твориться позаоком та сценою.

Їх ніколи й не буде багато, хоча Черкаси справді спраглі до мистецьких подій, до інтелектуального, до того, щоб було куди піти в Черкасах на вихідні, аби не наїдати повний шлунок, а живити мозок і розвивати себе. А працювати на користь навіть одній людині – це вже велика робота, яка додасться плюсиком у карму. Амінь!