Урологи черкаського онкоцентру вже 30 років рятують людей від раку

Центр онкоурології Черкаського клінічного онкологічного центру днями відзначив своє 30-річчя. За не надто великий для окремого медичного центру час відділення змогло пройти складний шлях та досягти значних успіхів. Сьогодні тут рятують життя і допомагають повернути надію. Проводять надскладні операції, застосовуючи сучасні методи та обладнання, видаляють злоякісні пухлини та пересаджують органи. Про те, як це вдається медикам в умовах військового часу, та більш детально про досягнення та здобутки колективу за роки існування, – у нашому матеріалі.

Дарують надію

Іван Іванович Плющай – особистість відома далеко за межами Черкаської області. Заслужений учитель України, Відмінник освіти України та директор Черкаського фізико-математичного ліцею ніколи не планував у поважному віці опинитися на лікарняному ліжку. Та доля вирішила інакше. У чоловіка діагностували новоутворення, яке змусило його терміново шукати онкохірурга. Оскільки завжди звик приймати відповідальні рішення швидко, то й тут довго не думав. Потрібно, значить потрібно. Передав справи, попрощався з колегами і пішов в лікарню. Та, як виявилося, прощання було передчасним, адже звернутися Іванові Івановичу пощастило до дійсно професійних лікарів.

– Діагноз був дуже невтішним – ракова пухлина. Я почав шукати, куди звернутися. Вивчив питання за допомогою інтернету і виявив, що в Черкасах є солідний онкологічний центр. Багато схвальних відгуків, абсолютно європейська технологія, лікар-хірург віртуоз, який проходив практику за кордоном і отримав такі знання, які в Україні зараз мало хто має. І я вирішив цю інформацію перевірити особисто, – розповідає один із найшанованіших пацієнтів відділу Іван Плющай. – Продіагностували і виявили цю штуку. Першим заходом провели відразу три онкологічні операції: видалення наросту нирки, чистка сечового міхура і простата. Я побачив, що після цього гарно себе відчуваю. Чотири дні тут полежав, а потім побіг проводити уроки. Після такого успіху вирішив, а чому ж не продовжити й далі? Тож провели ще три операції. Це було зовсім недавно, але вже зараз я не на порозі відчаю. Можу ходити, діяти і відчувати себе дуже добре. Планую ще тиждень підлікуватися і повернутися до своєї роботи. Це все завдяки майстерності лікарів відділення, сучасним європейським технологіям. Організм зазнає мінімальних пошкоджень, але найважливіше навіть не це. Цей заклад дарує своїм пацієнтам надію. А це надзвичайно велика цінність у наш час!

Іван Іванович Плющай – пацієнт особливий, але ставлення до нього таке ж, як і до інших – уважне і турботливе. За тридцять років у відділі змінилося багато чого, та постійним лишається ретельне дотримання головної заповіді лікаря: «Не нашкодь!»

– Я працюю в урології з 1990 року, а в черкаському онкодиспансері – з 1992 року, – розповідає лікар-онкоуролог відділу онкоурології Черкаського клінічного онкологічного центру Володимир Гнатишин. – Найважливіше для мене, як для лікаря, це відчуття задоволення після того, як пролікований пацієнт щасливий і щасливі його родичі і в нього довгі роки немає проблем. У нас особливі стосунки з хворими, адже працюємо не в звичайній лікарні, де люди виліковуються і назавжди йдуть. Наші хворі стоять на постійному диспансерному обліку, наглядаються, приїжджають для того, щоб виявити ранній рецидив захворювання. Ці хворі стають для нас як рідні. Та і ми для них. Тому й бачимо своє завдання в тому, щоб якомога довше продовжити життя пацієнтів, зробити його здоровим і щасливим. Щоб досягати такої мети, намагаємося, щоб за напруженою роботою ніколи не забувалася людська основа. Як казала колись моя мама, всі ми в цьому світі – людські діти, тому треба ставитись до пацієнтів по-людяному, тобто так, якби ти сам в подібних обставинах хотів, щоб ставились до тебе.

В ногу зі світом

Людяність у ставленні до пацієнтів, у відділі поєднують із лікарською етикою та постійним професійним зростанням. За 30 років існування підрозділу тут жодного дня не було такого, коли б лікарі чи медперсонал не зустрічались у своїй роботі з чимось новим. Кожен пацієнт, кожен діагноз – це свого роду пошук нового способу вирішення головоломки під назвою «повернути здоров’я». Така робота залишає потужний відбиток на кожному членові колективу.

– Ми йдемо в ногу з сучасним світом. Відповідно до того, як змінилася медицина за ці 30 років, так ми синхронно змінювалися разом з нею, – розповідає лікар уролог відділу онкоурології Черкаського клінічного онкологічного центру Олександр Глущенко. – Щороку з’являються нові технології, нові можливості, і ми маємо їх знати і застосовувати. Ми вдячні адміністрації закладу, що вона дає можливість відчувати себе причетним до сучасної медицини. Це в першу чергу всі передові технології, всі енергії, які ми використовуємо в операційній. І ті ж самі ендоскопічні втручання, малоінвазивна хірургія тощо. В усьому, що стосується лікування наших пацієнтів ми відповідаєм світовим стандартам. Найкраще це показує те, що нині називають «ринок медичних послуг». Звісно, твердження трохи умовне, але в цілому принцип правильний. А його головна суть в тому, що ринок – це конкуренція. Нині, якщо лікар чи заклад хочуть бути в тренді, хочуть звучати, то просто змушені розвиватися. Щодо нас, то хорошою ілюстрацією нашої конкурентоздатності є географічна карта України. Наші пацієнти – практично з усієї України. І це не пов’язано з тими умовами, в яких країна опинилася зараз через велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Адже багато наших пацієнтів – це люди із західних регіонів, де є потужні медичні центри: Львівщина, наприклад, та інші місця західної України. Є пацієнти з центральної України: Полтавська, Кіровоградська області. Отже вони роблять вибір в нашу користь, хоча мають в себе вдома лікувальні заклади, які надають подібні послуги. Нам приємно, що ми відомі й популярні. Це стимулює до постійного розвитку не лише заклад, а й кожного медпрацівника. Нині, якщо хочеш бути лікарем, ти змушений бути в курсі новинок, в курсі передових підходів, іншого варіанта просто не може бути.

Професіоналізм на всіх рівнях

Такий підхід до роботи у відділі мають не лише спеціалісти найвищого класу. Штат відділу протягом його існування не раз змінювався та оновлювався. На цей момент тут працює до тридцяти осіб. Є лікарі, медичні сестри, обслуговуючий персонал. Кожен – на своєму місці. Має відповідні знання і досвід. Для того, щоб їх не втрачати, постійно доводиться навчатись і підвищувати кваліфікацію. Над цим постійно працюють не лише лікарі, а й медичні сестри.

– Я працюю у відділі вже 7 років, розповідає сестра старша медична відділу онкоурології Черкаського клінічного онкологічного центру Юлія Рибак,  – робота відповідальна, непроста, але мені подобається. Найбільше тим, що є можливість навчитися чомусь новому. На цьому постійно наполягає наш завідувач. Він і сам всесторонньо розвинений чоловік, і хоче, щоб і ми були такими ж – постійно вносить у роботу різні нововведення. Щоб відповідати рівню, доводиться навчатися. Наприклад, нині я навчаюся в медичній академії. Працюють над собою і мої колеги – у нас весь персонал проходить кожні 3 роки курс по підвищенню кваліфікації. Ми не жаліємось, адже розуміємо, що це необхідність. Галузь медицини, в якій працюємо, постійно розвивається, і потрібно встигати розвиватися разом з нею.

Давно відома фраза про те, з чого починається театр. Лікарня – це, звісно, не заклад для культурного відпочинку, але й тут є свої особливі моменти, про які рідко згадують лікарі, але часто самі пацієнти. Палати відділення не лише обладнані з дотриманням всіх необхідних стандартів лікування, а й просто комфортні. В них чисто і затишно. А ще тут є їдальня. У відділі годують не лише смачно, а й корисно, тому з урахуванням потреб кожного призначення та дієти. За цим уважно стежить колектив.

– Я в онкодиспансері працюю з 1989 року, а в урології з дня відкриття цього відділення, – розповідає молодша медсестра, буфетниця відділу онкоурології Черкаського клінічного онкологічного центру Валентина Миколенко, – за ці роки у роботі відбулося багато змін, але завжди було головним основне правило – приносити людям радість. Для нас, працівників їдальні, це значить готувати смачно і якісно, бо після операцій організм відновлюється і потребує поживних речовин. Звісно, їх можна забезпечити і просто так, але хочеться, щоб людям було ще й приємно, тому стараємося як можемо.

Команду створює лідер

Лише за минулі пів року у відділі пролікували більше 3 тисяч хворих амбулаторно. За цей час хірурги провели понад півтисячі операцій. Деякі – надзвичайно складні і унікальні для Черкащини. Насамперед ідеться про трансплантації органів, але не лише про них. Такого успіху вдається досягати завдяки невтомній праці кожного члена колективу. А зібрати медиків найрізноманітнішого профілю під одним дахом та рухати до спільної мети вдається талановитому адміністратору та не менш талановитому хірургу, який очолив відділ 8 років тому.

– У Черкасах працюю 8 років. За цей час зміни в нас відбулися колосальні, тому що ми досягли досить таки потужного рівня, конкурентоспроможного на рівні великих медичних гігантів в Україні, – розповідає завідувач відділу урології, нефрології та трансплантації нирки Черкаського онкологічного центру Роман Морару-Бурлеску. – Ми зараз надаємо спеціалізовану допомогу в обсязі точно такому ж, як наприклад наш Інститут раку. Абсолютно нічим не відрізняємося. Перелік наших послуг значно збільшився за 8 років, із останніх досягнень – ми впровадили лапароскопічні втручання при онкоурологічних захворюваннях. Першими в області виконали лапароскопічне видалення нирки, цистиктомію, простатиктомію, лапароскопічні пластики. Та й взагалі слова «вперше в регіоні» досить часто лунають зі стін цього відділу. Станом на зараз той об’єм послуг, який надається, в регіоні більше не надається ніде. Та пишаємось ми не цим. Головне, чого ми змогли досягти за останні 8 років, це те, що ми маємо абсолютно замкнений цикл лікування хворих з урологічною патологією. Ми не тільки спеціалізуємося на онкологічних хворих. Ми справляємося з сечокам’яною хворобою, лікуємо пацієнтів з нефрологічними захворюваннями, нирковою недостатністю. Словом, ми надаємо кваліфіковану лікарську допомогу всім категоріям пацієнтів урологічного напрямку: від захворювань на ниркову недостатність до трансплантації нирки, тобто весь цикл лікувальних послуг, які можуть бути надані на сьогоднішній день в світі в урології, виконується тут. Це наша велика гордість, тому що я не знаю більше жодного подібного онкологічного закладу.

За словами працівників відділу, вони мають все для того, щоб надавати медичну допомогу на рівні своїх колег із європейських країн. І роблять це не менш якісно.

– Ми працюємо по європейським протоколам, тому наше лікування нічим не відрізняється, – продовжує Роман Петрович. – Так, десь ми матеріально менше забезпечені, ніж європейські медики. Та на рівні України маємо досить хороші показники. Скажімо так, 70 відсотків нашого обладнання придбано в останні 5 років, над оновленням решти ми працюємо. Можливо ліків дороговартісних у нас не вистачає, але в цілому як лікарі, які надають рекомендації ми абсолютно відповідаємо. Такі досягнення – це в першу чергу людський фактор. Кадри завжди вирішують все. Нам вдалося зібрати досить потужні команду, яка може реалізувати ті завдання, які перед нами ставить адміністрація закладу.  У свою чергу заклад має підтримку місцевої та обласної влади. Така командна робота не може не спрацювати. Нам ставлять завдання, ми їх виконуємо і на мій погляд досить успішно. У свою чергу це породжує нові виклики і нові досягнення. Саме так і відбувається еволюційний розвиток.

Замість епілогу

Гідним відзначенням ювілею медичного підрозділу стала унікальна подія для Черкащини всеукраїнського масштабу. На базі відділу пройшов Третій з’їзд Академії української урології. Упродовж 22-23 вересня лікарі-урологи України спостерігали за «прямими ефірами» паралельно з двох черкаських операційних: Відділу урології, нефрології та трансплантації нирки Черкаського онкологічного центру та Черкаської обласної лікарні. За словами організаторів використання відразу двох закладів дало можливість зекономити час та збільшити кількість операцій.

– Це дуже потужний майстер-клас з урології. В Україні аналогів таких заходів немає, щоб транслювалася хірургія в ріал-таймі, з можливістю задавати питання, отримувати досвід, отримувати відповіді, – прокоментував подію завідувач відділу урології, нефрології та трансплантації нирки Черкаського онкологічного центру Роман Морару-Бурлеску. – До цього був ковід, тепер повномасштабна війна і лікарям дуже важко мати можливість виїхати в інші регіони, щоб подивитися, як це працює. Ми зібрали топ експертів з усієї країни, які оперують в одному місці, і можна їх всіх побачити і позадавати питання. З іншого боку, це надзвичайно складно для самих хірурів, бо коли за кожним твоїм рухом стежить така кількість колег, ти не маєш жодного права на помилку і повинен робити все так, як було заплановано. Тільки справжні експерти в цій справі можуть піти на таке, і дуже добре, що нам вдалося зібрати таких.

У заході взяли участь понад сімдесят хірургів з різних регіонів. Учасники могли дізнатися про роботу закладу та побачити майстер-клас із хірургії. Трансляція була доступна у віддаленому режимі. Питання, які виникали в учасників заходу під час операції, вони могли ставити відразу безпосередньо тим, хто її проводив. Програма передбачала детальний аналіз, коментування та розбір пацієнтів, під час якого можна дізнатися: чому саме такі методи хірургічного лікування були застосовані, як відбувається реабілітація після операції та багато іншого.

Враження від побаченого під час заходу такого рівня підсумував Сергій Возіанов, директор Інституту урології ім. Академіка О.Ф. Возіанова:

– Інтерес колег надзвичайний, я добре розумію, що решта просто не вмістилися в ці приміщення, кількість людей, які по інтернету зв’язуються і будуть спостерігати мені навіть не відома, досягнення відділень мене просто вражають, тож результати дійсно на найкращому рівні. Я так думаю, що нам ще доведеться приїжджати і вчитися.

* * *

Розмови про надання медичної допомоги та заклади, що її забезпечують нерідко завершуються зітханням та словами на зразок «будемо сподіватися на те, що в майбутньому все стане краще». Дуже приємно, коли на цьому фоні виникають історії, подібні до тих, які вже 30 років пише своєю невтомною працею колектив Відділу урології, нефрології та трансплантації нирки Черкаського онкологічного центру. Всім своїм життям вони доводять, що українці – це нація яка не просто сподівається і мріє, а яка важко працює, щоб мати високий рівень вже тут і зараз.