Із-поміж згортків паперів, перук та післяопераційної білизни для жінок видно дві постаті. Такі тендітні жінки – Ганна Ткаченко та Ольга Литвиненко про таку серйозну та таку страшну хворобу як рак молочної залози можуть говорити без ані найменшого бентеження. Кожна з них знає, що вона тут – у Черкаському центрі онкології для того, аби допомогти, порадити, зігріти словом жінок, хворих на рак молочної залози.
Пані Ганна приміряє головний убір – тюрбан, пошитий для пацієнток, що приймають курси хіміотерапії. Очі жінки починають блищати, а обличчя пронизує посмішка. Ганна Арсеніївна питає, чи личить їй. Далі береться роздивлятися інший убір. У цей час Ольга Литвиненко відповідає на телефонні дзвінки. Дає комусь поради, розповідає повільно та неквапливо. Обоє зізнаються, рак молочної залози – той діагноз, який їм і самим колись довелося почути, усвідомити та пережити.
«Цю пухлину я виявила сама в 1997 році. Прийшла до онкодиспансеру, зробили аналізи. У висновку було написано, що серед клітин жирової тканини спостерігаються клітини раку. У мене тоді земля втекла з-під ніг. Одразу пішла до лікаря і тут же мені призначили операцію. Мене прооперували. Уже пройшло двадцять шість років», − розповідає Ганна Ткаченко.
Жінка зізнається, як важко спершу не було, вона чітко виконувала вказівки лікарів і вважала себе здоровою повсякчас.
«Були часи, що мені було дуже важко, але я знала, що все буде добре, а потім ще й краще. Кажуть, що біля плити не можна довго перебувати. Та чого ж не можна?! Постав каструлю та й іди дивися телевізор, нехай вариться. Я зайнялася фізкультурою, почала їздити на змагання. Рак – це просто діагноз і наша задача дожити з цим діагнозом до глибокої старості», − продовжує жінка.
Ольга Литвиненко каже, її теж прооперували 2001 року. Жінка знає, як це воно, пройти все від початку до кінця, вести боротьбу з недугою. Нині обидві жінки є членкинями громадської організації «Я не сама». Вона надає жінкам супровід та підтримку, а також безкоштовно забезпечує післяопераційними протезами та комплектами білизни.
«До нас жінки приходять, ми їм підбираємо протез, білизну і вони бачать, що не все так страшно, що це не найгірше, що може трапитися в житті. Тут ми всі свої, тут можна поміряти перуку і не соромитися. Ми пройшли операції, хіміотерапію і тому нам легко спілкуватися з такими жінками», − говорить пані Ольга.
Ольга Литвиненко каже, завдяки тому, що керівництво центру онкології надало приміщення, жінки одразу після операції на молочних залозах можуть зайти, проконсультуватися, побачити, що навіть під час лікування, можна мати гарний вигляд і почувати себе жіночною. Через кабінет громадської організації «Я не сама» пройшли тисячі жінок. Вони стали одна для одної подругами та порадницями.
«Усі бояться навіть слова «онкологія» − це не секрет. Коли людина сюди потрапляє, у неї спочатку шок. От буває спілкуєшся з жінкою і ніби стіна стоїть перед тобою. Потім це минає. Ми ходимо по палатах, розповідаємо, ми їх супроводжуємо. Розказуємо, як все оформити, показуємо протези, показуємо асортимент нашої продукції», − каже пані Ольга.
Захворюваність на рак молочної залози на Черкащині найвища, розповідає завідувач організаційно-методичного відділу центру онкології Ігор Гайдай. Щорічно реєструється близько 460−480 випадків такого захворювання. Поступово ця цифра наближається до пів тисячі пацієнтів. Тим не менше, продовжує фахівець, хворобу виявляють і в чоловіків.
«Зазвичай це може бути і три, і чотири, і десять випадків щорічно. Такі явища дуже рідкісні, але ми бачимо, що захворіти на рак молочної залози можуть і чоловіки», − говорить Ігор Гайдай.
Під час ковіду та повномасштабної війни до онкоцентру пацієнти стали менше звертатися. Хтось виїхав закордон, хтось боявся виходити з дому, дехто остерігався місць скупчення людей. Утім, це негативно позначилося на здоров’ї, як і передбачали лікарі.
«Люди своєчасно не зверталися, а потім почали приходити із занедбаними випадками раку. Тому в 2022 році дуже високий показник захворюваності», − пояснює фахівець.
За дев’ять місяців 2023 року рак молочної залози виявили в 328 жінок. Переважно це третя та четверта стадії – ті, що лікуються найтяжче. Такі форми недуги вважаються найбільш розповсюдженими та складними. А ось який вигляд має щорічна статистика хвороби:
| рік | Зареєстровано жінок | Зареєстровано чоловіків
|
| 2017 | 467 | 7 |
| 2018 | 461 | 10 |
| 2019 | 454 | 4 |
| 2020 | 367 | 4 |
| 2021 | 453 | 8 |
| 2022 | 476 | 3 |
Якщо ж жінка відчула зміни в молочних залозах, обов’язково не згаявши ані хвилинки часу, необхідно звернутися до лікаря-онколога. Для ефективності лікування є всі необхідні умови, розповідає лікар хірург-онколог відділення пухлин репродуктивної системи жінок Черкаського центру онкології Наталія Корновенко. Попри великий наплив пацієнток та напружений робочий графік лікарка ділиться порадами, як не пропустити недугу і вберегти жіноче здоров’я.
Кожна жінка та кожне звернення до центру онкології – це окрема історія, пояснює Наталія Корновенко. Дуже часто жінки приходять на прийом до фахівців центру, коли самостійно виявляють у себе в молочних залозах новоутворення, якісь ущільнення. Решта – це саме ті дуже відповідальні пацієнти, які, попри те, що новоутворень у себе не помітили, все ж щорічно приходять на огляд, бо дбають про своє здоров’я.
«Більшість випадків – це запущена форма раку. На ранніх стадіях жінки теж звертаються, але цей відсоток значно менший», − говорить лікар хірург-онколог.
Із лікаркою Наталією Корновенко говоримо про те, як правильно вчинити, аби зберегти жіноче здоров’я.
− Наталіє Валеріївно, як не пропустити рак молочної залози, що порадите?
− Насамперед – це самоогляд. Кожна жінка щомісяця повинна проводити самоогляд тоді, коли вона розслаблена: під час приймання душу, перед дзеркалом. Треба підняти руки і самостійно пропальпувати свої молочні залози, а також зону під пахвами. Треба відчути, чи немає ущільнень, затвердіть, неприємних відчуттів. По-друге – це мають бути щорічні планові обстеження. Жінкам до сорока років слід проходити УЗД молочних залоз раз на рік, а за потреби – кожні пів року. Після сорока років кожна жінка має робити мамографію раз на два роки, а після п’ятдесяти років робити це варто щорічно. Лікувати рак молочної залози можуть по-різному та все відбувається в комплексі. Аби назавжди побороти хворобу призначають хіміо-, чи гормонотерапію, променевий метод лікування, інколи проводять одразу хірургічні втручання – все залежить від стадії розвитку хвороби. Нині лікування, хіміо- та променеві терапії для пацієнта абсолютно безкоштовні. Жінка має лише прийти з електронним направленням від сімейного лікаря. Та якщо навіть такого немає, в онкодиспансері медпрацівники його створять самостійно. Головне, аби жінка не гаяла такого дорогоцінного часу, довірилася фахівцям та вступила на переможний шлях боротьби.
− Наталіє Валеріївно, чи є зв’язок між шкідливими звичками та раком молочної залози?
− Варто говорити про комфорт молочної залози. Адже будь-який дискомфорт призводить до поганого самопочуття жінки. Але говорити, що від тісного бюстгальтеру розвинеться рак молочної залози – упереджено. Утім, і забувати про це не потрібно. Головна причина раку − генетична. Вслід за нею, ще одним із чинників захворювання є травми молочних залоз: забої, порізи, удали. Про це слід пам’ятати.
− Який шанс у жінки повністю одужати?
− Шанс у жінки дуже великий. Але це все залежить і від самої пацієнтки. Від того, на якій стадії раку вона до нас звернеться. Такий прогноз, який називається «одужанням», завжди є. Інколи це називається повним одужанням, а в деяких випадках – це зупинення хвороби на одному місці, щоб вона далі не розповсюджувалася. Та звертатися до нас – лікарів, потрібно обов’язково, бо завжди є шанс на боротьбу з цією хворобою і завжди є шанс на перемогу.
Доказом цього є історії Ганни Ткаченко та Ольги Литвиненко. Зараз, коли з часу їхніх операцій минуло понад двадцять років, вони сповнені енергією та оптимізмом, мають плани на майбутнє і, кажуть, і надалі продовжуватимуть допомагати жінкам.
