«Холодний Яр – земля вільних». У Медведівському музеї відкрили нову експозицію
Чорно-білі фото із закарбованими на них очевидцями минувшини, предмети побуду, листівки. Поруч – експонати часів Другої світової війни: щоденник остарбайтери родом із Чигирина Марії Рясик, листи із фронту та старовинне дзеркало, за якими такі дорогі звістки від рідних ховали протягом 1941−1945 років. Ще кілька кроків − і ось відвідувачу відкриваються постаті Холодноярської республіки, імена громадських діячів.
В’ячеслав Миколайович Бугаков вдивляється на такі рідні йому експонати – малюнки та записи батька – Миколи Федоровича Бугакова. Чоловік говорить, зараз у вісімдесят йому важко говорити, утім спогади про батька досі теплі та яскраві в пам’яті. До Другої світової війни Микола Бугаков працював художником-декоратором у театрі. Потім настав 41-й. Чоловік пішов на фронт, був поранений, потрапив до німецького полону. Звідти йому вдалося втекти і тоді Микола Бугаков приєднався до партизанського загону. Там у чоловіка пробудилося бажання знову малювати і він створив ескізи, присвячені сценам повсякденного життя, диверсійним операціям партизанів та портрети керівників загонів. Нині ці зображення є в Медведівському музеї.
«Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Я вдячний, що пам’ять про батька залишиться. Якщо я знайду ще щось цікаве, то привезу обов’язково до музею. Буду приводити сюди своїх внуків», − говорить В’ячеслав Миколайович, син Миколи Федоровича.
Експозицію «Холодний Яр – земля вільних» прагнули відкрити давно, зокрема його другу частину, розповідає вчений секретар Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» та менеджерка проєкту Яніна Діденко. Він є продовженням створеної 2021 року експозиції в Медведівському краєзнавчому музеї і висвітлює новітню історію такого славетного місця, як Холодний Яр.
«Створення другої частини експозиції «Холодний Яр – земля вільних» було передбачено на 2023 рік, бо це особливе місце боротьби за волю та незалежність України. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Таким чином ми показали комплексну історію Холодного Яру», − розповідає менеджера проєкту.
До експозиції, розповідає Яніна Діденко, увійшли унікальні експонати. Тут можна побачити колекцію фотографій Медведівки ще до Голодомору 1932 року, листи з фронту, віднайдені 2020 року, теж становлять велику цінність музейної виставки.
До відкриття долучилися місцеві жителі. Особливо працівники заповідника вдячні тим, хто поділився болючою пам’яттю. Адже серед предметів є особливе місце, присвячене російсько-українській війні.
«Ми вдячні родинам та друзям загиблих у 2022-му році хлопців – наших захисників – Павла Наконечного та Георгія Тарасенка, які поділилися їхніми особистими речами», − говорить Яніна Діденко.
Історію цих країв хотіли охопити комплексно: від козацьких часів до сьогодення. В експозиції є патріотичні роботи сучасних митців, фото, що демонструють боротьбу українських військових під час теперішньої повномасштабної війни, рештки снарядів. Колір хакі, маскувальні сітки, військові шеврони – усе це нагадує, що історія Холодного Яру ще й досі твориться.
Між тим є нагадування і про мирне сільське життя та родинний затишок. Є в експозиції куточок із вишитими рушниками, одягом та предметами побуту: старою скринею, прасками, розмальованим посудом. Є й родинне дерево Степана Чучупаки – військового та громадського діяча часів Української народної республіки, а також добре відомого як отамана Холодного Яру. Лабіринт гілок такого родинного дерева виводить до сучасності. Вдивляємося й бачимо, що прізвище славетного отамана його нащадки носять й досі.
«Пошукову роботу я дуже любила і цим займалася ще до появи себе в музеї. Спочатку пошукова робота мене цікавила як вчителя географії. Я займалася дослідженням природи рідного краю. І поступово перейшла на історію. Якщо говорити про Чучупаку, то скажу, що я просто запитала в одного із членів родини настільки вони гарно знають свій рід. А він – цей рід, дуже великий. Тут представлено родовід Степана, а взагалі було троє братів: Олександр, Юхим і Степан», − розповідає завідувачка філіалу «Холодний Яр» Віта Макарюк.
Завідувачка філіалу зізнається, що така робота її надзвичайно захопила:
«Коли Микола Сергійович сказав, що він трошки знає свій рід, я просто взяла шматок шпалерів, олівець і ручку і поїхала до нього. Ми сіли у вітальні, я розклала на столі цей шматок шпалерів і те, що він говорив ми почали зв’язувати генетичними вузликами: шлюби, діти і все інше. У мене вималювався родовід, але його могла прочитати лише я. А потім його впорядкувала», − говорить пані Віта.
Ідея створити на базі Медведівського краєзнавчого музею музей визвольної боротьби з’явилася ще задовго до початку повномасштабного вторгнення, розповідає Богдан Легоняк, колишній завідувач філіалу «Холодний Яр», а нині виконувач обов’язків директора Національного природного парку «Холодний Яр». Адже саме в цих краях він дуже доречний.
«Завдяки нашим колегам, які створили проєкт та представили його Українському культурному фонду, такий задум удалося реалізувати. Першу частину експозиції вдалося відкрити до повномасштабного вторгнення. А потім почалася війна. Частину експонатів навіть довелося сховати. А потім потихеньку працівники продовжили цю справу, довівши до її логічного завершення», − розповідає Богдан Легоняк.
Працівники заповідника сподіваються, що історія Холодного Яру буде переможною, а в приміщенні знайдеться місце, аби показати звитягу новітніх часів та сучасних козаків.
