Кожного вівторка і п\’ятниці о 12 годині дня в Корсуні-Шевченківському можна зустріти групу людей поважного віку, які повагом крокують у напрямку районного Будинку культури, привітно вітаючись один із одним. Жителі міста знають, що це йдуть на свої репетиції учасники народного хору ветеранів. Ще не так давно його називали народним хором ветеранів війни і праці. Та час невблаганний, пішли з життя ветерани війни, знані й шановані люди в місті й районі. Саме так, і в ра­йоні, тому що основу хору складали талановиті люди міста й навколишніх сіл, які, не шкодуючи свого часу, регулярно приїздили на репетиції до районного Будинку культури та виїжджали з концертами за межі нашого міста в різні куточки України.

Радо вітали хористів у кількох санаторіях Черкас, у Центральному госпіталі, де проходять лікування і реабілітацію військові й учасники АТО, жителі шахтарського міста Ватутіна. Бажаними гостями хористи бувають майже в кожному селі Корсунь-Шевченківського району.

Колектив часто виступає з повноцінними концертами. Тут можна побачити веселу польку у виконанні аматорів хору, які відвідують танцювальний гурток, що діє при хорі. Або почути віночок українських народних пісень у виконанні ансамблю «Дружба», який також відвідують хористи, фольклорного ансамблю «Голубка».

Звісно, що такі виступи потребують не тільки прояву таланту й ентузіазму членів народного хору та його керівників, заслуженого працівника культури Нелі Квятківської та Миколи Бардадима, а й певних фінансових витрат на організацію і поїздки на автобусі в інші міста й села. Раніше цю місію на себе брали Будинок культури і районний відділ культури, та настали скрутні часи, і самого бажання й ентузіазму недостатньо. Та, як-то кажуть: «Світ не без добрих людей».
На допомогу хору прийшов наш народний депутат України Геннадій Борисович Бобов, який за роки с
вого депутатства допоміг багатьом закладам культури, освіти й медицини в нашому регіоні. Ось уже кілька років поспіль він спрямовує кошти на оплату автобусів для поїздок хору, а також на придбання квитків на поїздку хористів із інших сіл та пристанційного селища до центру міста на репетицію, за що ми безмежно вдячні. Адже, таким чином, ми можемо удосконалювати свої уміння й таланти, щоб передати їх своїм глядачам.

Степан Антонович Суновський, ветеран педагогічної праці