Через «Фонд допомоги та надії» передано вже 107 автівок для ЗСУ, – Нарек Казарян

Через «Фонд допомоги та надії» передано вже 107 автівок для ЗСУ, – Нарек Казарян

Днями вже 107-му автівку депутат Черкаської міської ради, підприємець Нарек Казарян разом із друзями, партнерами, родиною передав для ЗСУ. Про це він написав у себе на сторінці у Фейсбук, пригадавши найпершу машину, придбану для потреб військових:

– Це був початок березня минулого року. Ми з друзями сиділи у мене в офісі і мені подзвонив один знайомий, запропонував купити авто для ЗСУ – NIVA Chevrolet Ніву – за 2500$. Вп’ятьох скинулись, кожен по 500. Це була перша машина, яку ми придбали для ЗСУ. Вона поїхала на Київ.

Нарек Казарян показав також 107-му автівку – Mitsubishi L200, яку для Збройних Сил України передав днями спільно з Фондом допомоги та надії, Андраніком Казаряном, Юрієм Ткаченком та Ігорем Табурцем.

 

– Я не вихваляюся цим і впевнений, що можу зробити більше. Точніше не завжди можу, але точно хочу, – розповідає Нарек Казарян. – Хочу принести користь державі, навіть не дивлячись на те, що держава в особі незліченної кількості перевіряльників і правоохоронних органів зараз кошмарить бізнес – бізнес моїх друзів, бізнес членів родини і мій бізнес також. Хочу принести користь Збройним Силам України тим, що я можу зробити, і там, де я буду ефективніший. Хочу принести користь місту і громаді міста, навіть не дивлячись на те, що активна меншість клеймить депутатів всіма можливими образами. Деяка (!) частина з них думають, що знають, як правильно голосувати і приймати рішення. Вони просто так «думають». Я не кажу за всіх, я кажу за деяких. Іноді люди мене дуже сильно демотивують, і хочеться кинути все та припинити будь-яку діяльність. В багатьох людей, які навколо нас, все добре. У них нічого не змінилось із лютого 22 року. Вони інертні. Їм начхати. Вони безтурботні. Вони мають ресурс для допомоги хлопцям, але не вважають за потрібне це робити. Саме через таких людей хочеться все кинути і будь що буде. Психіка вже не вивозить. Але потім, дивлячись на небо (чи на стелю в своєму кабінеті), я кажу сам собі: «Якщо ти здасишся, уявляєш, яку кількість людей це демотивує і скільки людей складуть руки слідом?» Тому ні. Я в строю. Стою сам і тримаю на собі кого зможу.

 

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x