Щоб пам’ятали: 120 ляльок-мотанок розповідають про Голодомор в Україні

Щоб пам’ятали: 120 ляльок-мотанок розповідають про Голодомор в Україні

У межах Міжнародного культурно-просвітницького проекту «Ляльки для ненароджених дітей» у Черкаському краєзнавчому музеї презентували однойменну виставку, присвячену 90-им роковинам Голодомору. Участь у ній узяли понад 90 майстринь-лялькарок із різних міст нашої країни. А також свої приголомшливі витвори представили майстрині з Німеччини, Франції, Португалії, Польщі. Їх об’єднала народна майстриня України, яка нині проживає у місті Бремен та всебічно допомагає Україні, Тетяна Золочевська. За мету вона взяла бажання зберегти пам`ять про тяжкі, болючі сторінки української історії. Зокрема, тема Голодомору тридцятих років, який забрав мільйони життів дорослих та ще ненароджених українців. Діятиме виставка до 3 січня. Після чого попрямує до Національного музею Голодомору в Київ.

Однією з важливих місій виставки «Ляльки для ненароджених» є передача світовому суспільству правдивих історичних фактів та запобігання можливому їхньому переписуванню або викривленню трагічних подій великого українського Голоду з боку російської федерації, яка нині чинить агресію проти нашої країни.

Кожна лялька − окрема болюча історія, що змушує стискатись серце. Одні з авторок приголомшливих композицій розповідають нам драматичні історії, почуті від близьких та рідних, від живих свідків тих жахливих подій.

Інші створювали свої роботи під враженням від прочитаних книг та проглянути документальних стрічок. Прикметно, що вони намагались дізнатись якомога більше також, вивчаючи архівні свідчення. У цьому їм предметно допомогла старший науковий співробітник Черкаського краєзнавчого музею Тетяна Григоренко. До речі, пані Тетяна понад 20 років вивчала тему Голодомору та сама збирала документальні свідчення про цю трагедію.

Вона розповіла наскільки це було відповідально й наскільки мужньо з боку лялькарок узятися за таку важку тему за допомогою традиційних українських ляльок-мотанок, що стали головним художнім засобом, який розповів про Голодомор без зайвих слів.

Усі композиції зазвичай є підписаними авторками, але вони є добре зрозумілими й без анотацій. Ось мати з немовлям, яке доживає останні хвилинки, голодні селяни біля пшеничного поля, ось оплакування рідними померлих родичів, розбиті жорна, обмін прикрас на бодай шматочок хліба заради порятунку, дорослі, які вивезли в місто діточок, щоб врятувати від смерті…

Можна побачити й сюжетні роботи за мотивами картин про Голодомор – Геннадія Волощука, Казимира Малевича (він написав дуже промовисті картини про український голод, зокрема, картину «Смерть і молот») та інших майстрів пензля.

− Ми про таку виставку думали ще в 2018 році. Ідея буквально висіла в повітрі. І ось нарешті реалізувалась, − розповіла Тетяна Григоренко. – Мабуть, саме сьогодні вона є максимально влучною та промовистою. Бо нині українці знову виборюють право на життя.

Художниця-лялькарка зі Сміли Світлана Кліменко називає себе майстринею-волонтеркою. Мовляв, створює свої роботи не маючи якоїсь спеціальної освіти. Просто творить, як відчуває її душа.

На виставці представлено кілька її робіт. Серед них – «У пошуках кращої долі», сюжет цієї композиції розповідає про голодних людей під парканом. Вони знесилені, але ще живі, і ще намагаються врятуватись, сподіваються на те, що хтось простягне їм руку із маленьким шматочком хліба.

− Перш, ніж взятися за роботу, почала дуже багато читати та вивчати більш ґрунтовно, що вже знала. Переглядала фільми, зверталась до архівних документів. Усе це дуже боляче, але митець має пройти крізь душевний біль, аби донести світу правду, − поділилась вона. – Уявити неможливо стан матерів, які не могли просто нагодувати своїх знесилених діточок… бо не було чим… все було відібране. Створювала й плакала…

− Я схиляюся перед кожною майстринею. Бо кожна з них знайшла в собі велику духовну силу, аби створити ці роботи, − емоційно підкреслила присутня на презентації письменниця Анна Григорович. − Щоб потім через них висловити весь наш біль таким дивовижним чином. Через ляльку розповісти про трагедію нашого народу. Ці роботи потрібно бачити й потрібно показувати світу. Це робить нас сміливішими в нашій боротьбі з російським агресором, це укріплює нашу віру в Україну і нашу Перемогу.

 

Тетяна Євген’єва

 

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x