Рік, що минає, був не менш складним, ніж попередній. Кожна галузь мала різні виклики,  медицина – не виняток. Та попри це Черкаському клінічному онкологічному центру є чим пишатися. Стажування медиків за кордоном, перша, окрім «Охматдиту», дитяча алогенна трансплантація кісткового мозку, оптимізація без скорочень медиків та освоєння нових методик лікування – далеко не весь перелік досягнень фахівців центру. Про здобутки в 2023-му та плани на 2024-й ми поспілкувалися з директором медичного закладу Віктором Парамоновим.

− Вікторе Володимировичу, розкажіть, що вдалося загалом реалізувати за цей рік?

− Хворих у порівнянні з минулим роком стало більше. Ми приймаємо вимушено переміщених осіб, які зараз проживають на Черкащині й звертаються за медичною допомогою в онкоцентр. Побільшало й пацієнтів, які приїздять із інших областей України. Забезпечення хворих − на рівні минулого року, наголошу, що нині – час кращого матеріального забезпечення пацієнтів, за всі роки Незалежності.

Звісно, цей рік був складний, але маємо й успіхи.

Цього року ми продовжили реорганізацію клінічного центру. Створили об’єднаний гематологічний відділ, що складається із трьох частин: дитячої, дорослої та трансплантаційної. Це великий структурний підрозділ, об’єднаний організаційно спільними завданнями, протоколами лікування. Подібне гематологічне об’єднання створене в Україні вперше. Окрім того, ми об’єднали онкогінекологію та патологію молочних залоз в один відділ − пухлин репродуктивної системи жінки. Саме тут онкологічні проблеми жіночого здоров’я розглядають як одне ціле. Реорганізація триватиме й надалі, зокрема з нового року буде змінений хірургічний відділ, куди відійде вся ендоскопічна діагностика та хірургія. Наголошу, що це оптимізація без скорочень медиків та незручностей для хворих.

Зазнав змін і трудовий колектив центру паліативної допомоги, тож нині паліативним пацієнтам надається вдвічі більше послуг − як у нашому закладі, так і за місцями їхнього проживання.

Крім того, із 2017 року щорічно обласна адміністрація подавала до Кабміну обґрунтовані висновки про потребу реконструкції корпусу паліативної допомоги. Цього року рішення ухвалили, і в 2024-му очікуємо на надходження коштів. Це значно покращить умови перебування пацієнтів, їхнього лікування та роботи медперсоналу. На ці роботи мають спрямувати понад 24 млн грн.

Продовжується будівництво бункерів для лінійних прискорювачів завдяки співпраці ОВА, обласній та міській радам. Наразі маємо на 80% готовність приміщень для приймання цього обладнання.

Тішуся, що наші колеги потрапили на навчання у провідні клініки світу. Відповідно освітній рівень молодих лікарів та медичних сестер став вищим. Це дуже цінно нині, особливо під час війни.

Загалом цього року ми освоїли чимало нових методик лікування. Сьогодні виконуємо майже все, що можливо в хірургії печінки − як при первинних пухлинах, так і при метастазах. Ще декілька років тому ці операції ми не виконували. Власним коштом, а це близько 25 млн грн, закупили нове обладнання. На жаль, кількість онкологічних захворювань печінки суттєво зросла за останні 10−15 років, та хірургія удосконалена, сьогодні доступна нашим пацієнтам.

За цей рік в онкоцентрі освоїли й нові програмні медикаментозні методи лікування: хіміопрепаратами, імунопрепаратами, біологічними активними препаратами, а також таргетну терапію, що адресно впливає на клітини раку.

− Що можете назвати головним досягненням цього року?

− Насамперед це те, що Збройні сили України продовжують надавати нам можливість виконувати свою роботу. Ми можемо працювати, лікувати людей, надавати необхідну допомогу. Нещодавно я бачився з керівниками окнологічних установ Херсона й Краматорська. Далеко не всі спеціалісти перебувають там, де працювали до лютого 2022 року. Ми ж не скасували жодного операційного дня чи складного лікування, до нас, з закордону, повернулися діти-пацієнти. Ми з обережним оптимізмом дивимося в наступний рік та насамперед бажаємо успіхів ЗСУ. Адже розуміємо, що вони – це 90% нашого успіху, а решта – то наші вміння і знання.

− Чи є працівники клінічного центру в складі Збройних сил і кого б хотіли відзначити?

− Так, із наших працівників понад 10 осіб служать у різних підрозділах і на різних напрямках. Ми їх дуже поважаємо. Радіємо, коли приходять до нас під час відпусток. Також активно допомагаємо, у нас справді весь колектив – волонтери. Щомісяця колеги відраховують одноденну зарплату на потреби  військових частин. Крім того, власним коштом закуповуємо найнеобхідніше: від медикаментів до автівки.

− Ви згадали, що в Черкаському клінічному онкологічному центрі лікується й багато вимушено переміщених осіб. Як ще з війною змінилась робота центру?

− Так, ми намагаємося надати всю необхідну допомогу людям, які через війну опинилися на Черкащині. Часто дізнаємося, що в нас набагато кращі умови, ніж там, де пацієнти лікувалися досі. Це приємно чути. Ми робимо по максимуму для цих людей, щоб їхнє лікування було ефективним.

Також в онкоцентрі працюють медики, які вимушено покинули свої попередні місця роботи. Деякі, правда, уже повернулися – наприклад, до Харкова й Чернігова. Я їм сказав, що в будь-якому випадку зможемо прийняти їх назад. Але насправді радий, що колеги повертаються у свої міста, у свої медичні заклади – це вселяє оптимізм.

Є серед нас і колеги, які працюють вахтовим методом у Миколаївській та Херсонській областях. Це все добровільно, і я пишаюся цими людьми.

− Що вдалося втілити за цей рік у напрямку розвитку трансплантології?

− Першу дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку після НДСЛ «Охматдит» виконали в нашому медичному закладі. Від 6-річного хлопчика його 10-річній сестрі пересадили клітини кісткового мозку. Перед тим дівчинка рік лікувалася за кордоном, у європейській клініці. Ця значна подія для Черкаського онкоцентру свідчить про наші можливості й належну кваліфікацію лікарів.

− Раніше ви розповідали, що Черкащина – серед лідерів із виявлення онкохвороб. Які на це причини і які види раку лідирують?

− У чоловіків на першому місці – рак простати, у жінок – пухлини репродуктивної системи. Безвідносно до статі розповсюдженим є колоректальний рак – пухлини прямої та товстої кишки. Серед дітей – це злоякісні захворювання крові, лімфовузлів, кровотворної системи, центральної нервової системи, нирок і скелету.

У нашій області, як і в решті регіонів власне (і через воєнний стан зокрема), зменшилася кількість скринінгових оглядів населення. Це одна з найпоширеніших причини пізнього виявлення захворювання на рак. Тому з 2024 року ми започатковуємо волонтерську благодійну акцію: будемо проводити цитологічні дослідження онкопрофоглядів жінок у власній лабораторії безоплатно за направленнями центрів ПСМД, кластерних та надкластерних закладів. У такий спосіб хочемо вийти на ті показники, що мали до повномасштабної війни.

− Загалом, відповідно до статистики, медична галузь старіє, а от у Черкаському онкологічному центрі працює багато молодих фахівців. Як це впливає на роботу закладу?

− Так, і мене як керівника це радує. Нам головне – не втратити зараз медичну молодь. Вони справді талановиті, розумні, сучасні, готові до стажування й навчання. Наприклад, на сьогодні блок трансплантації кісткового мозку, де виконано майже 170 пересадок, очолює лікар, якому всього 28 років. Це супервідповідальний і високотехнологічний підрозділ.

− Наостанок поділіться планами онкологічного центру на наступний рік.

− Сподіваємося, що наступного року ми модернізуємо наш радіологічний напрямок. Також очікуємо на нове, сучасне обладнання − МРТ-томограф. Під час недавнього візиту міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко пообіцяв, що такий апарат у нас буде. Це допомога японського уряду – її надаватимуть 9-м установам, серед яких і Черкаський клінічний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги ЧОР.

Насправді ж маємо ще багато планів, які будуть доповнюватися.

 

Олеся Зінченко