Жадоба влади, зрада та щирість – такі віковічні істини скоро побачать черкаські глядачі на сцені обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. Ось уже понад чотири місяці актори проводять репетиції вистави «Макбет». Така п’єса є вічною і завжди актуальною, певен головний режисер театру, а також режисер-постановник вистави Станіслав Садаклієв.

«Макбет» − одна з найвідоміших трагедій англійського письменника Вільяма Шекспіра. В її основі − розповідь про життя та правління реального шотландського короля Макбета. Творові вже понад чотириста років. Саме в 1606 році автор завершує написання тексту п’єси. Утім, хоч точно невідомо, коли відбулася перша постановка, історія залишила свідчення про те, що 1623 року п’єса вперше вийшла у друкованому варіанті.

Як зазначають дослідники творчості Шекспіра, більшість персонажів п’єси не вигадані, а взяті з реальної історії Шотландії. Тут він не прагнув відобразити події з величезною точністю, а хотів привернути увагу до людських пороків та високих почуттів. Шекспір показав, що навіть дуже хороша та сильна людина підвладна спокусам.

Важливу роль у виставі відіграють персонажі трьох сестер відьом, які вирішують, де має відбутися їхня зустріч із Макбетом. Потім вони ще розкажуть королеві свої віщування, які будуть його непокоїти. Сюжет надзвичайно насичений. У виставі будуть і муки совісті, і монологи, і проблиски істини.

Режисер-постановник вистави Станіслав Садаклієв розповів, що більшість п’єс Вільяма Шекспіра йому дуже подобаються.

«Я був здивований, коли перші рази читав твір, що можна так глибоко й так точно прописувати драматургію, незважаючи на те, ще це було понад чотириста років тому. Для мене «Макбет» − це улюблена п’єса Шекспіра, тому що вона видається не шаблонною», − зазначив пан Станіслав.

Станіслав Садаклієв говорить, суть п’єси – це не лише показати жадобу влади, а й те, як у системі влади відбуваються різні метаморфози з людьми. Ця тема цікава для режисера. Владу він бачить у широкому значенні – від державного до меншого рівня.

«Коли я думав брати Шекспіра, то довгого вибору не було. Я одразу взяв «Макбета». Ця п’єса моя найулюбленіша, принаймні у Шекспіра», − говорить режисер.

Під час створення вистави для режисера важливим було показати людину, як ту, яка отримує владу, так і ту, яка має їй підкорятися. Цікавим видалося втілити на сцені всі метаморфози, які відбуваються з персонажами, як вони приймають рішення та вибирають свій шлях.

«Куди йти, із ким йти, наскільки бути чесним із самим собою. Тобто ці моменти мене завжди хвилювали і завжди я прагнув їх підняти у постановці. У «Мекбеті» зробити це вдалося», − каже Станіслав Садаклієв.

Надзвичайно важливою є і хореографічна постановка. Хореограф драматичного театру Ірина Маслова розповідає, наскільки складною на її погляд є вистава.

«Коли це цікаво, про складність мова не йде. Ти працюєш, ти надихаєшся цією темою, а також – ідеями режисера. Це надихає, адже ти шукаєш пластику для кожного персонажа, шукаєш образи, рухи й виконуєш задачі режисера», − говорить пані Ірина.

Говорить, що її балетмейстерська робота полягала в тому, аби правильно підкреслити гротескність персонажів: відьом, воротаря. Це цікаво, бо потрібно шукати для кожного персонажа свою унікальну пластику. Найбільше роботи, говорить хореограф, було під час репетиції образу відьом. Деталі постановки поки не розкривають. Утім, переконатися, що велика творча праця була вкладена в кожен танок та рух глядачі зможуть самостійно під час прем’єри.

Станіслав Садаклієв додає, що театр і є унікальний тим, що після перегляду вистав дає можливість кожному глядачеві зробити свої висновки.

«Хтось каже, що зрозумів, а хтось – нічого не зрозуміє. Якась мізансцена, якась метафора, якийсь символ, якась алегорія сприймається у кожного по-різному. Хтось тут побачить у ній лише тему влади, а хтось побачить якісь соціальні проблеми. Шекспір – багатогранний і звузити тему мені не хотілося. Власне, тим він для мене і цікавий. У кожній проблемі можна копатися дуже довго», − розповів головний режисер.

Головний режисер певен, що після перегляду прем’єри кожен глядач зробить свої висновки й вони будуть різними. Утім, у цьому і полягає цікавість таких режисерських задумів та трагедій.

На думку Станіслава Садаклієва, кожна вистава має здатність розвиватися. Нині ж увагу звертають на основні постановчі моменти. Надалі п’єсу будуть ще більше досліджувати вже в ході своєї творчої праці. Пан Станіслав називає її «виставою на перспективу». А це означає, що навіть і після прем’єри, постановка може змінюватися, відтак щоразу актори та глядачі відкриватимуть щось нове.

До початку прем’єри актори відшліфовують хореографію, вносять свої барви, розповідає хореограф Ірина Маслова.

«Хореографія має працювати на образ, має точно відтворювати задачу цієї вистави, задачу образа та персонажа. Тут справа не в складності. Цей рух та пластика має виграшно виглядати. Танок та рух має передати настрій, передати атмосферу, передати вплив. Якщо ми говоримо про відьом, то передати наскільки потужний їхній вплив і як під ним герой не може встояти», − розповіла хореограф.

Станіслав Садаклієв сподівається, що вистава сподобається глядачам та розвиватиме мистецький рівень театралів та і міста в цілому. Говорить, що хотілося б із «Макбетом» з’їздити на один із шекспірівських фестивалів та побачити інші постановки. Нині такі фестивалі відбуваються в Івано-Франківську.

Черкаські актори свої ролі виконуватимуть за перекладом українського перекладача Олександра Грязнова.

«Тодось Осьмачка теж робив переклад п’єси. При тому, що в нього є дві редакції – 30-х та 60-х років. Але я зрозумів, що й акторам, і глядачам буде складно сприймати такий текст, бо є такі літературні обороти, які для сучасного глядача буде важкими. Тому вирішити скористатися перекладом Грязнова», − розповідає пан Станіслав.

Побачити прем’єру вистави в Черкаському драматичному театрі глядачі зможуть у суботу та неділю, 27 та 28 січня.

 

Слава Ярова