Черкаський художній музей уперше запросив до себе чудову черкаську ілюстраторку Наталію Клочкову. Тут відкрилась її персональна виставка. Щоправда, на жаль, у експозиції виставлено не всі її графічні шедеври, а лише частка великого творчого доробку. Загалом художниця-графік, яка працює у техніці туш-перо, має ілюстрації до понад 40 книжок різних авторів української та зарубіжної літератури. Серед них: Леся Вороніна, Дмитро Чередниченко, Богдан Жолдак, Юліан Тувім, Едгар Аллан По, Оскар Уальд, Артур Конан Дойл, Шарлота Бронте, Чарльз Дікенс, Михайло Коцюбинський.
Наталія Клочкова розповіла, що для неї графіка, хоча й наче чорно-біла, завжди була багатою на безліч відтінків, на можливості просторовості фантазії. За допомогою різних образотворчих інструментів − ліній, крапок, смислових п’ятен вона магічним чином передає сам зміст, колористику ілюстрованих текстів та їхню емоційність.
− Я цим живу, це моє творче буття. Тут я постійно перероджуюсь і творчо зростаю. Це те, що мене окрилює. Для мене вкрай важливим є глядач, який через мою творчість міг би переосмилювати себе. Це те, що мене насправді надихає, − поділилась пані Наталія.
Художниця розповіла, як саме народжуються її графічні ілюстрації.
− Спочатку читаю текст, а вже потім починається доволі довгий творчий процес, − розповіла вона. − Я багато думаю, проникаюсь, надихаюсь якимись позитивними речами. Увесь цей творчий процес відбувається десь у голові. Головне для мене − передати авторську чутливість та емоційність. Доповнити його думки в слові своїми думками в графічних малюнках на папері. Це не просто передача тексту. Я його пропускаю через себе й інтерпретую.
Робота художника-графіка, який працює над ілюстраціями художніх текстів, насправді для загалу не є дуже помітною. Тому для самої художниці вийти за межі ілюстрації та експонуватися на різних виставкових майданчиках, у Черкаському художньому музеї, зокрема, є великою творчою вдачею. Наталія Клочкова у свій час брала участь у виставці художньої графіків у Львові, у Всеукраїнському триєнале в Києві, у багатьох виставкових подіях до Дня художника у рідних Черкасах. Однак, у Художньому музеї її персональна виставка відбулася вперше.
− За межею часу, − говорить ілюстраторка, − це коли відкидаєш усе стороннє, усе зайве, занурюєшся в пізнання себе як людини, як особистості, як митця. Моя трансформація відбувається через творчість. І важливий момент − це пошук тієї межі, за яку вже не страшно ступити.
Тетяна Євген’єва
