Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»

Дата: 22-09-2017, 16:04

Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»
Валерій Лісун із 12 років розпочав заняття в тренажерному залі, завдяки чому в 2015 році протягнув головною вулицею міста 17-тонний БТР. Нині спортсмен має власні фітнес-клуби, організовує рок-фестивалі та навіть виступає в ролі ведучого. Нещодавно Валерій узяв участь у відомому на всю країну кулінарному шоу «МастерШеф». Про труднощі підготовки до проекту та мотивацію на успіх чоловік розповів кореспондентам «Нової Доби».

Що підштовхнуло Вас на участь у телешоу «МастерШеф»?

− Я завжди прагну в житті спробувати щось нове і креативне. Головне, розвиватися і ніколи не стояти на місці. Також я проводжу щорічні рок-фестивалі, в які хочу внести родзинку − приготування вуличної їжі. Тому вирішив спробувати себе на кастингу «МайстерШефа». Участь у проекті була спонтанним рішенням. Моя дружина дивиться це шоу, але я ніколи не планував брати в ньому участь. На роботі побачив у інтернеті, що зараз проходить кастинг і відразу відправив анкету. На проекті якраз шукали саме не професійних кухарів, а креативних і різнопланових особистостей. Через місяць мені передзвонили організатори і ми разом із дружиною поїхали в Київ на знімальний майданчик. Вважаю, що в житті так і потрібно робити: зважився − не «тягни кота за хвіст».

Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»


− Як Ви готувалися до відбіркового туру?

− Я дивився відеоблоги учасників попередніх сезонів. Усі вони радять просто бути собою. Так більше шансів потрапити в проект. Загалом, завжди куди б я не їхав, не замислююся над тим, як я виглядаю. Одягаю те, що люблю − баскетбольна майка і шорти. Навіть у міську раду так ходжу. Я не люблю шаблони, а хочу щоб оточуючі мене сприймали таким, який я є. Спочатку хотів бути в образі суворого спортсмена, але все ж таки вирішив не «надягати маску». Стосовно вибору страви я радився з шеф-кухарем, який працює в черкаському ресторані. Спочатку планував приготувати щось солодке. Удома тренувався в приготуванні французьких тістечок «шу». Але порадившись із другом-кухарем, ми зробили висновок, що моєму образу більш пасує м'ясо або риба. Але рибу все ж важче готувати, адже в ній є кісточки. Видалити їх − дуже копітка робота. Тому я зупинив свій вибір на м'ясі. Це була телятина в черешнево-винному соусі.

− А у Вас є фірмова страва? Коли Ви навчилися готувати?

− Певної фірмової страви немає. Люблю запікати в духовці м'ясо або рибу. Колись готував для дружини фруктову нарізку в келиху під сиропом. Вважаю, що готувати можна навчитися. Але для цього треба докладати зусиль. Утім, як і в будь-якій справі. Якщо у людини не виходить − у неї немає бажання або її переборює лінь. Будучи студентом, я за потреби навчився готувати для себе, в той час як товариші не могли навіть кашу зварити. А коли вже готуєш для друзів і сім'ї − то і натхнення з'являється.

Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»


− Розкажіть про те, як проходив відбірковий тур.

− На проекті дуже сучасна кухонна техніка. Сенсорні печі й плити, які швидко нагріваються − це, безумовно, дуже сподобалося. Але, на приготування і презентацію обраної страви дається лише сорок хвилин. Коли готуєш вдома, то зазвичай не засікаєш час і не звертаєш уваги на якісь дрібні деталі. Тому, для проекту заздалегідь тренувався, намагався вкластися в заданий час. Якби був досвід роботи в ресторанах, це б не так відчувалося. Оскільки я готував м'ясо, дуже важливо було обрати правильний ступінь просмаження. Я вибрав той, який сам люблю. Також потрібно зберігати оптимальну температуру при приготуванні. Для моєї страви − це 50 градусів. Я навіть використовував спеціальний градусник для м'яса. А після просмаження м'ясо ще потрібно покласти на серветку, тоді воно само може ще «дійти». Із м'ясом важко догодити, адже у всіх свої смаки на просмаження. Мені пощастило, що Ектор (головний суддя) якраз любить такий рівень просмаження, як і я. Суддям було цікаво дізнатися про мене, чим я займаюся в житті, про мої захоплення. Коли вони спробували мою страву, то зберегли інтригу і сказали, що пізніше дадуть свою відповідь. Я отримав три «так». Тетяна Литвинова особисто одягла на мене білий фартух. Він виявився менше на два розміри. Ну і потім мені призначили дату наступного відбору. У цей день я потрапив у число 50 кращих кухарів України. А взагалі, як мені відомо, більше 1000 людей у кожному місті України проходили на кастинг шоу.

− А як проходив другий етап?

− Наступний день був командний. Суперники були дуже гідні. Багато з них уже давно працюють у кулінарній сфері. Ми готували борщ. До цього ніколи не бачив, щоб у цій страві все було нарізано соломкою, як картопля фрі. А там треба було підготувати інгредієнти саме так, за стандартом. І це не так просто як здається на перший погляд. Деякі учасники клали перший шматочок і намагалися його скопіювати. Це дуже забарна робота. Для шоу важливо, щоб людина віддавалася на всі 200 відсотків. Одна дівчина так нервувала, що втратила свідомість. Адже умови насправді непрості. Ектор за нами постійно спостерігав. Коли він підійшов до мене, то помітив, що я нарізав мало овочів і не зовсім правильно. Напевно, я просто був не налаштований іти далі. Оскільки зйомки в проекті зайняли б все літо. Причому і дні, і ночі. А я не зможу знаходиться там такий тривалий час, тому що беру участь ще у багатьох громадських проектах.

− Що, на Вашу думку важче, кулінарний аспект чи психологічний?

− Думаю, що все ж таки психологічний. Я бачив, як починає зароджуватися конкуренція вже в перші дні участі у шоу. Адже ніхто не хотів програвати. Ми всі потрапили в сотню кращих і це вже прорив. Учасники були різні: і професіонали, які прийшли прорекламувати себе, і медійні працівники, і безробітні, які вважають, що це шоу для них квиток у життя. Сформувалися команди. Але я дотримувався позиції − спокій, спостереження і аналіз.

− Ви раніше дивилися шоу «МастерШеф»? За кого з учасників вболівали?

− Для мене найцікавішим учасником став Євген Клопотенко − переможець «МастерШефа-5». У цілому, раніше я не часто дивився це шоу.

− Що Вам дав проект «МастерШеф»?

− Нові знання та досвід. Мені завжди було дуже цікаво спробувати щось нове. Колись я був звичайним тренером, а потім зважився відкрити свій фітнес-клуб. Я зрозумів, що якщо хочеш більшого, роби те, що ти ніколи не робив до цього часу. Одного разу навіть був випадок, коли не змогли знайти ведучого на весілля і я взяв мікрофон. На «МастерШеф» я отримав непоганий досвід роботи на камеру. Коли вперше прийшов на місцеве телебачення, дуже переживав, як я виглядаю і чи видно моє хвилювання. Згодом отримав якийсь досвід, але саме на «МастерШеф» я більш відкрився в цьому плані. Мені подобається, як поводиться Вілл Сміт на публіці. Він спілкується з усіма шанувальниками, нікого не пропускає.

Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»



− Надалі маєте плани взяти участь у телевізійних шоу?

− Звичайно, якщо шоу зацікавить мене і покаже правдиву сторону. Зараз мені телефонують і пропонують узяти участь у різних проектах: «Хата на Тата», «Кохання на виживання». Але я їм не дуже підходжу, бо їм потрібно зробити шоу, щоб ріс рейтинг і дивилися глядачі. А якщо у мене все добре, нікому не цікаво буде дивитися.

Про спорт, освіту та рекорд по протягуванню БТР

− Ви спортсмен, стронгмен, громадський діяч і кулінар. Що мотивує Вас відкривати в собі нові напрямки?

− Коли мені було 12 років, у мене з'явився інтерес до спорту. Подобалися фільми зі Сталоне і Шварценеггером. Уже тоді я почав займатися в тренажерному залі. У більш зрілому віці зрозумів, що потрібно розвиватися інтелектуально. Для цього читав різні книги, у тому числі й мотивуючі − «Заєць, стань тигром!», «Підсвідомість може все». Дуже стимулює спілкування з успішними людьми. Коли я починав кар'єру тренера до нас у зал приходили люди, які ділилися своїм життєвим досвідом. Адже всі ми різні: у когось не вийшло реалізувати себе в одній справі, він піде іншу знайде, а хтось зациклитися на своєму провалі. Потрібно чітко розуміти, чого ти хочеш. І ніколи не можна розслаблятися. У будь-якій професії − починаючи від боксу закінчуючи фінансистом. Тому що хтось інший може зайняти твоє місце. І тому важливо постійно відкривати себе з нової сторони.

− А як Вам удається все поєднувати?

− Часто запитують, як я все встигаю. Вважаю, якщо люди не планують своє майбутнє, то вони даремно проживають дні. Я раніше дивувався, як можна розпланувати щось на рік вперед. Виявляється, дуже просто. Я пишу в щоденник свої плани. Потрібно записувати саме те, що ти хочеш від життя і який період виконання мети повинно зайняти. Я собі написав − провести фестивалі. Виконав. Тепер пишу нові плани.

− Валерію, за першою освітою Ви ветеринар, а за другою − учитель фізкультури. Чому вирішили розвиватися все ж як спортсмен?

− Я вважаю, що школа «заточує» під систему. Тому після закінчення 9 класу я вирішив почати самостійне життя і піти вчиться на ветеринара. Тоді ця професія здалася мені дуже інтелігентною. Але потім зрозумів, що це не моє. Вирішив поїхати в Черкаси. І оскільки я хотів із дитинства зв'язати себе зі спортом − пішов на фізкультурний факультет. Мені подобаються люди, які фізично розвинені. Вони викликають почуття впевненості в собі й сили волі.

Стронгмен-кухар Валерій Лісун розповів про закулісся шоу «МастерШеф»



− У 2015 році у Вас вийшло протягнути величезний БТР на відстань більше 20 метрів. Як вам це вдалося? Як довго готувалися?

− У дитинстві часто дивився богатирські ігри і займався саме силовими видами спорту. Пауерліфтінг теж заклав базу. І коли відкривав свій перший клуб, вирішив привернути увагу публіки. Першою на думку спала ідея протягнути величезну машину містом. У мене не було на меті поставити саме рекорд. Я домовився зі знайомим, у якого є навчальний БТР. Він був зламаний, але його відремонтували. За три дні до фестивалю я почав тренування. Пробував спочатку тягнути його на себе, не зміг зрушити навіть на сантиметр. Потім спробував навпаки − від себе. Так протягнув тільки на три метри. Я так і не тренувався, вирішив, скільки протягну так і буде. Але коли вже перед народом почав тягнути цей БТР, на куражі зірвав його з місця і тягнув скільки міг. Вийшло на 23 метри.

Про бізнес та мотивації в житті

− Валерію, нам відомо, що Ви власник фітнес-клубів «Miami Gym». Із чого починали свій бізнес?

− Перший клуб ми відкривали разом із дружиною. Я пояснив концепцію. Було відчуття, що все вийде. Вона погодилася і повірила в мене. Так ми відкрили перший фітнес-клуб. Він став успішним, тому що вкладали в нього свою душу. Від інтер'єру до підбору персоналу − всім займалися самостійно. Вирішили відкрити саме фітнес-зали, тому що я сам спортсмен і мені простіше орієнтуватися в цій сфері.

− Що для Вас є запорукою успіху? Яку пораду Ви б дали новачку?

− Щоб відкрити свою справу, людина повинна сама добре знати ази цього напрямку. Люди будуть бачити, що ти сам розбираєшся і поважатимуть. Відкриваєш спортзал − сам будь тренером. У цій сфері також важлива клієнтоорієнтованість. Люди хочуть спілкування і ми їм даємо це. Тому що це сарафанне радіо. Коли люди починають рекомендувати твій зал − це вже успіх. Я постійно стежу за новими технологіями і думаю, як ще можна поліпшити свої клуби. Не можна ігнорувати технології. Наприклад, зараз потрібно вміти презентувати себе і в соцмережах. Треба бути самокритичним, дивитися з боку на себе. Важливо бути психологом, щоб уміти згуртувати свій колектив.

− Із якими труднощами зіткнулися в розвитку мережі фітнес-клубів?

− Були недоброзичливці, які розповідали, що у нас нечемний персонал, несерйозний господар і так далі. Але це буде з будь-яким бізнесом. Я ж завжди намагаюся усунути навіть дрібні помилки. І такі люди згодом заспокоюються. Тобто я працюю на репутацію, а потім вона працює на мене. Адже часто людям легше засудити когось, ніж самостійно щось зробити. Не кожен готовий до труднощів. Але стояти на місці і тим більше зациклюватися теж не варто. Зазнав поразки − йди далі.

− Який у Вас стимул у житті?

− Головний стимул для мене − це моя дружина. У мене не було досвіду спілкування з успішними людьми, у яких немає сім'ї. Коли живеш для себе, все одно відчуваєш менше відповідальності. А при появі сім'ї приходить розуміння, що ти вже не один, вас двоє. Ти відповідаєш не тільки за себе, але і за свою другу половинку.

− Чи маєте Ви життєві принципи, через які ніколи не переступите?

− Я ніколи в житті не буду обговорювати або критикувати людину, якщо особисто з нею не знайомий. Або засуджувати її, якщо не знатиму, як вона побудувала свою справу. Раніше думав, що успішні люди домоглися всього не чесним шляхом або ж їм допомогли заможні батьки. Але коли сам зіткнувся з відкриттям свого бізнесу − моя думка змінилася.

− Яке у Вас життєве кредо?

− Не можна бути типовою сірою людиною! Цей девіз у мене з'явився, коли я був студентом. У мене навіть є татуювання, яка означає «ти не такий як всі і в цьому твоя сила». Я вважаю, що «типова» людина, яка просто хоче машину або квартиру, але нічого для цього не робить, ніколи не досягне успіху. Я сам люблю нестандартний світогляд і мені в житті це дуже допомагає. Помітив, що зараз успішні люди прагнуть не багатства, а хочуть залишити після себе слід. Наприклад, створити благодійний фонд. Я і сам планую в майбутньому організовувати соціальні проекти.

− Які плани на майбутнє?

− У майбутньому планую об'їздити з фестивалем усі міста України і провести популяризацію здорового способу життя. Хочу познайомиться з новими цікавими людьми. Як кухар планую організувати фестиваль їжі. Щоб люди розуміли, що можна готувати смачно і корисно. Уже це впроваджуємо і хочемо вийти на новий рівень. У мене є плани з приводу музичних фестивалів − додати різні напрямки, крім рок-музики. Також планую навесні ще один проект. Це буде сюрприз.

Валерія Тімергаліна




Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода