Відомий український майстер пейзажного живопису художник Віктор Зелік із міста Слов’янськ Донецької області нині обрав Черкаси другою своєю домівкою. Це вже друга його персональна виставка в нашому місті. І перша після переїзду вже після повномасштабного вторгнення. У його професійному мистецькому набутку − потужні виставки в Харкові (місто, де він навчався в Художньо-промисловому інституті. Нині Харківська державна академія дизайну і мистецтв), Донецьку, Краматорську, Слов’янську й Криму. У техніці станкового акварельного живопису, який став для нього великою любов’ю на все життя, Віктор Зелік працює вже понад 30 років.
40 неперевершено майстерно виконаних робіт представив Віктор Зелік на розсуд черкаських шанувальників живопису.
Світлі, повітряні та абсолютно живі акварелі Віктора Зеліка − не просто картини, написані ним душею. Вони здатні розмовляти з глядачем.
Вони по суті зафіксували те, що ми не можемо бачити й відчути саме так, як відчуває їхній творець. Але через них ми можемо пригадати теплий кримський морський бриз, ялтинські будиночки, чудову музику, що лилася колись із вікон вуличками кримських міст, перемішуючись із лагідним шорохом вітру та яскравим сонячним промінням. Так само картини із зображенням потаємних куточків інших міст художника навертають на щемливі спогади. Знайшлося в творчості Віктора Зеліка «сердечне» містечко і для Черкас. Дивишся і захоплюєшся спогляданням − невже це моє рідне місто таке красиве?!
Художник часто полюбляє додавати до сюжету своїх картин зображення людей. Музикантів, закоханих, двірників непомітно сумлінно виконуючих свою роботу. Часто це збірний такий образ, який дозволяє оживити навколишній простір та навести споглядача на роздуми та часто і якісь свої таємні мрії.
− Я хочу дати такий наче поштовх до асоціацій. Ввести ненав’язливо до картини та відчути ту обстановку, яку зображено, − поділився Віктор Зелік. − Часом до мене підходять відвідувачі виставок (особливо жінки) і починають ділитись такими враженнями, яких я навіть не очікував. У кожного своє прочитання картини через власні переживання та почуття. Мені це дуже подобається і я спілкуюсь залюбки. Бо малювати «голу» природу можна звісно чудово. Однак мені ближче оживити зображення сюжетно.
Художник розповів також, що обожнює архітектуру. Тому перебуваючи у тому чи іншому місті завжди вишукує такі куточки, які можливо оком не митця важко помітити. Таким чином фактично він повертає нам наші міста й закарбовує пам’ять про них.
− Я і в Черкасах люблю бродити старими провулками, двориками, роздивлятись архітектурні елементи. Для мене це й цікаво, і пізнавально, і дає поштовх до роботи, − зізнався він.
Акварель Віктор Зелік вважає найбільш мобільною фарбою, яка дозволяє якнайшвидше підготуватись до роботи. А часом так і трапляється, що побачене потребує швидкого перенесення на папір. Бо сюжет буває народжується просто миттєво. Щоправда, інколи замальовує на тому, що знайшлося під рукою.
− Буває роблю на невеличкому папірці ескіз олівцем, щоб запам’ятати композицію. А вже потім замальовку переношу на великий формат, − пояснив пан Віктор.
У доробку художника є натурні роботи із зображенням Черкас. Їх він називає «документальними». На жаль, більшість із них уже розійшлася по приватних колекціях.
− Я люблю малювати саме старі будівлі та куточки різних міст. Бо їхня старовина зникає і цей сумний процес спостерігається скрізь. А тут ще й війна знищує… Мій рідний Слов’янськ − одне із найстаріших міст Донеччини. Так само, як мабуть і Бахмут, про який залишились лише спогади…. Колись на замовлення тамтешнього краєзнавчого музею я намалював близько 20 картин із зображенням саме Слов’янська. Вони зберігаються в запаснику і періодично їх експонують. На жаль, але половини тих архітектурних родзинок, які я зобразив, уже не існує. Вони знищені буквально. Це боляче, − додав до своєї розповіді майстер.
Між іншим, представлені на виставці в краєзнавчому музеї роботи викликають лише світлі емоції і неодмінно захват.
Тетяна Євген’єва
