Серед усіх злоякісних новоутворень, що виникають в організмі людини, половину становлять хвороби шлунково-кишкового тракту. А половину від них − рак товстого кишківника, сюди входять рак ободової кишки, прямої кишки та анального каналу. Колоректальний рак вражає найчастіше людину після 50 років. Нині в Україні досить високі показники захворюваності на цю недугу та смертності від неї, особливо серед жіночого населення. Та при вчасному зверненні вона досить успішно лікується. Про особливості лікування цієї хвороби, причини виникнення та первинну й вторинну профілактики розповів лікар-хірург-онколог відділу онкохірургії Черкаського клінічного онкологічного центру Олександр Мельник.
− Олександре Миколайовичу, розкажіть про причини та симптоми захворювання на колоректальний рак?
− Існує низка причин, через які може виникнути колоректальний рак. Якщо говорити про загальні, то серед них можна виокремити надмірну вагу, до якої призводить, в тому числі, гіподинамія, переїдання. Схильність до закрепів якраз мають люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, багато сидять за комп’ютером чи за кермом. Адже збільшується час проходження кишкового вмісту по товстій кишці, збільшується час дії канцерогенів, що завжди є в калових масах. Тому малоактивні люди мають більше ризиків захворіти. В основному наші пацієнти – це люди з надлишковою вагою, хоча є і винятки. Важливу роль відіграє і спосіб харчування: надмірне вживання червоного м’яса, смажених продуктів, жирів тваринного походження, а натомість мале споживання клітковини, рослинних олій, свіжих овочів, зелені, морської риби є не зовсім корисним для нашого організму. Звісно, негативно впливають куріння та надмірне вживання алкоголю. Тобто, якщо людина несе відповідальність за своє здоров’я, звертає увагу на харчування, намагається більше рухатися, помірно вживає алкоголь та не курить – це є так звана первинна профілактика захворювань. Також варто згадати генетичний аспект. За даними медичних досліджень цей фактор становить близько 10 %. Тож якщо в сім’ї родичі першої-другої лінії, тобто батько, мати, брат, сестра, дитина хворіли на цей рак, тоді є більші шанси занедужати на колоректальний рак, ніж у інших людей.
− А яка тоді вторинна профілактика?
− Якщо ж говорити про вторинну профілактику, то йдеться про раннє виявлення передракових та ракових захворювань і їхнє своєчасне лікування. На жаль, у нас немає державної програми профілактики в частині скринінгу цих хвороб на ранніх стадіях. Нині явка пацієнтів на профілактичні огляди через низку об’єктивних причин зменшилася, відповідно зменшилося й виявлення онкологічних захворювань у 10 разів. Отож, після 50 років усім потрібно проходити фіброколоноскопію раз на п’ять років. Вона дозволяє виявити на ранніх стадіях передонкопатологію та онкопатологію. Тобто йдеться про поліпи, що розвиваються роками й ведуть до розвитку онкологічних проблем товстого кишківника, або раків, що існують деякий час без проявів. Якщо ж у сім’ї є випадки захворюваності на рак товстого кишківника, це обстеження потрібно виконувати вже після 40−45 років. Нерідко зустрічаються та є передраковими неспецифічний виразковий коліт – запалення товстого кишківника, та хвороба Крона. Пацієнти, які страждають на ці недуги, протягом 8−10 років мають більше шансів захворіти на рак у 20−30 разів. Їм варто проходити фіброколоноскопію раз на рік.
Чим небезпечний колоректальний рак?
− 50 % пацієнтів приходять після того, як вони мають скарги вже понад шість місяців: дискомфорт під час акту дефекації, патологічні виділення із прямої кишки з кров’ю. Ще 25 % пацієнтів приходять у термін понад рік. Лікувати цю хворобу можна ефективніше в доклінічний період, тоді коли хворобу виявили при профілактичному обстеженні. Якщо хвороба має виражені клінічні прояви, значно важче лікувати та зберегти та проводити органозберігаюче лікування.
Як часто пацієнти, які перебувають у стані ремісії, мають проходити обстеження і які саме?
− Існує певний протокол обстеження. Залежно від терміну завершення лікування, пацієнт має звертатися до лікаря на обстеження. Крім того, раз на рік треба робити поглиблене обстеження, що передбачає фіброколоноскопію, комп’ютерну томографію кількох зон та визначення специфічного маркеру крові. Загалом хворі в перший рік після проведення лікування мають звертатися до фахівця раз на три місяці, другий-третій рік – раз на шість місяців, надалі – раз на рік.
− Хто такі стомовані хворі і в яких випадках встановлюють колостому?
− Стома – це кишковий отвір, що виведений на передню черевну стінку. Стомованих пацієнтів зараз усе менше, завдяки розвитку методів лікування. Стома встановлюється на певний час. У більшості випадків через 3−6 місяців проводять операції із відновлення цілісності кишківника. Іноді кишкова стома є пожиттєвою.
− Розкажіть про діагностику та лікування колоректального раку?
− Ця недуга досить успішно лікується. Через п’ять років після проведення радикального лікування, якщо хвороба не повернулася, то шанси одужати складають остаточно майже 100 %. Тобто біологічний вік хвороби становить 5 років. Відсоток пацієнтів, які переживають без поновлення хвороби 5 років після перенесеного радикального лікування, становить приблизно 60 %. Головне вчасно звернутися до фахівців і не затягувати з лікуванням. Слід зауважити, що лікування нині передбачає впровадження все більш прогресивних технологій, що дозволяють досягати значної кількості органозберігаючих операцій. В онкології важливо видалити частину хворого органу з пухлиною, але ж важливо й зберегти його частково надалі для нормального функціонування організму. Понад 10 років розвиваються лапароскопічні техніки в нашій клініці. Уже нікого не дивують степлерні операції, останні 15 років у нашому закладі вони досить широко запроваджені та дозволяють зберегти нормальну функцію органу, у тому числі − задньопрохідний сфінктер. Успішність розвитку хірургії призвела до зростання кількості реконструктивних операцій. Тобто інвалідизуючий фактор зберігається лише певний час, 3−6 місяців, далі ми можемо відновити цілісність органу і людина повертається до звичного способу життя.
Рак товстого кишківника лікується комбіновано й комплексно. Досягнуті великі успіхи в розвитку променевої терапії в певних ситуаціях при лікуванні, хіміотерапії, імунотерапії і так званої таргетної, біологічної терапії, коли вплив медикаментозного засобу відбувається не на всі клітини організму, а лише на хворі.
Я хочу наголосити, що колоректальний рак можна успішно вилікувати, але на цьому шляху іноді виникають організаційні проблеми. Дуже важливо, щоб пацієнт був пролікований у відповідному медзакладі, фахівцями, які мають досвід боротьби з такими хворобами та після правильно складеного плану лікування, тобто за протоколом. Планове лікування раку товстого кишківника, я наголошую на слові планове, має відбуватися у ліцензованому закладі. Допустиме лікування онкохірургічних хворих на рак товстого кишківника у загальнолікарняній мережі лише при наявності хірургічних ускладнень хвороби, по терміновим показанням. На сьогодні для планового лікування онкопатології в нашій області існує Черкаський клінічний онкологічний центр. Не обов’язково лікування відразу починається з хірургічного втручання. Це може бути складний, розтягнений у часі процес, що триває місяці й передбачає додаткові методи лікування: радіологічний, хіміотерапевтичний. На жаль, значною проблемою є те, що деякі пацієнти починають планове лікування в закладах, де немає ліцензованих фахівців.
Олеся Зінченко
