Середина справжнісінької козацької «чайки», як нагадування про колись величну Запорізьку Січ − осередок українського козацтва. Саме в таких декораціях розгортаються події славнозвісної опери українського композитора Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Дії вистави показують одну з найдраматичніших епох в українській історії − ліквідацію козацтва. Утім, цього разу на сцені минуле поєднається з сучасністю, розповідає режисер-постановник Андрій Маслаков − соліст Національної опери України імені Тараса Шевченка. Митець зізнається, нині актуальнішої вистави годі й уявити.
«Запорожець за Дунаєм» − це історія, як російська імператриця Катерина ІІ відправила козаків до Туреччини. Просто вигнала їх із території центральної України. За Дунай − це Туреччина, турецький берег», − говорить режисер.
Попри те, що вперше глядач побачив оперу сто шістдесят один рік тому, її актуальність лишилася вражаючою, говорить пан Андрій. Адже в його постановці є все: і туга за Україною, любовні перипетії, і бажання захищати рідну землю. Простежується і тема еміграції.
«Про біженців та діаспору − усе це тут показано, аби сьогоднішній глядач сьогоднішніми очима, якими він дивиться телевізор, серіали, кіно, зміг посмакувати й зрозуміти цю виставу. Бо сьогодні, як ніколи, глядач дуже вибагливий», − говорить Андрій Маслаков.
Зробити виставу, яка б вразила примхливого глядача − було одним із важливих завдань, зізнається режисер. Утім, найголовніше дати розуміння, що головним героям потрібно повернутися до України. Над постановкою актори працювали два місяці. І попри те, що твір написаний півтора століття тому, у ньому буде чимало нових мотивів для осмислення.
«Майже все в ній − нове, окрім музичного матеріалу, який лишився від Гулака-Артемовського. Адже в нас українська сага за мотивами опери Гулака-Артемовського − так вона правильно називається у нашому виконанні. У нас лишилася музика Гулака-Артемовського. Я особисто дописав ще чотири номери та ввів персонажа − Лірника, який коментує людські трагедії для глядача», − каже пан Андрій.
Багато зусиль доклав режисер, аби власноруч розробити декорації. Говорить, так хотів показати сутність української душі та умов, які на неї впливають. Серед наповнення сцени − кафе, яке за сценарієм створив головний герой − колишній запорожець, якого доля закинула на чужину, − Іван Карась. Є тут і українська вишня, яка попри сотні кілометрів від рідної землі проросла крізь борт корабля. Є і городина.
«Бо українці, де б вони не були, щось завжди вирощують. Знаєте, навіть коли була революція гідності, то люди, які жили в наметах, вирощували і насіння, і ще щось прямісінько на Хрещатику. А тут, на борту корабля, ось ці огірки, ці помідори саджає Карась. Це все про українців. Де б вони не були, вони щось обробляють, вирощують, вони працюють», − говорить режисер.
Роль Івана Карася виконує актор Черкаського драматичного театру Олександр Гуменний. У новій постановці, каже, персонаж відмінний від Карася Гулака-Артемовського.
«І цим він мені й подобається. Адже, якби він був класичний, то був би навіть частково антиукраїнським. Адже як було прийнято в ті часи показувати українців? Як пияків, ледарів та нездар, які нічого не вміють, нічого не знають. У нашому випадку персонаж Івана Карася протилежний», − розповів Олександр Гуменний.
Актор говорить, оскільки в новій постановці минуле поєднується із сьогоденням України, головний герой Іван Карась є одним із тих старих козаків, який спонукає всіх підтримати молодь, яка збирається йти захищати Україну.
«У Карася є ідея-фікс: він має поговорити зі султаном. Йому здається, що вони колись були знайомі. Він хоче залучитися його підтримкою, українців та молоді. Адже, хоч козаки й знаходяться за Дунаєм, далі їх нікуди не випускають. Аби досягнути мети, Карась здатен на багато», − каже актор.
Утім, усіх секретів свого персонажа, як і інших не розкриває. А йтиметься тут і про любов, і про мужність, і про рішучість вибору. Глядачі побачать на сцені знайомі для себе обличчя. Тут будуть і переселенці, й емігранти, і борці за українську свободу − сучасні військовослужбовці.
Найбільш драматичною є кульмінація вистави. Тоді герої вирішують йти захищати Україну. Глядачі побачать і полум’я, і вогонь. Ба навіть відчують і присмак сталі саме тоді, коли куватиметься нова зброя, розповідає режисер-постановник Андрій Маслаков.
«Вони беруть якір. Той, що був припнутий до «чайки». Тобто вони вирішують робити зброю із того, що дали їм батьки. Вони подивилися на цю зброю, бачать − це мечі або шаблі. Що з шаблями робити сьогодні? Треба нова зброя!» − говорить режисер.
Герої створюють нову зброю у всіх сенсах, каже пан Андрій. Подивитися на дійство запрошує відвідувачів шостого та сьомого квітня у Черкаського академічному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка.
Слава Ярова
