Коти, собаки, великі, маленькі, здорові, хворі, післяопераційні і зовсім скалічені. В усіх різні історії життя, проте об’єднує їх одне – безпритульність. Нині у Черкаському міському товаристві захисту тварин «Друг», що базується у межах комунального підприємства «Черкаської служби чистоти», перебуває понад 300 таких «жителів». Здебільшого, це собаки. Котів беруть рідше, та й намагаються прилаштувати їх якомога швидше, тримаючи цей час у волонтерів. Про тварин піклуються 4 працівники комунального притулка на чолі з Ольгою Абукаре. Ще 10 волонтерів на добровільних засадах щодня допомагають притулку.
«Друг» функціонує у Черкасах із 2007 року. Небайдужі до тварин люди об’єдналися довкола однієї ідеї – допомогти їм у складних ситуаціях, хворобах чи знайти їм новий дім. Саме любов до тварин і жаль до безпритульних хвостатих спонукали Ольгу Абукаре присвятити себе допомозі чотирилапим.
– Бачила, що людей у притулку стає все менше, а безпритульних тварин більшає. Спочатку я допомагала пасивно: варила каші, поки була вдома в декретній відпустці, потім повністю взяла на себе годівлю тварин притулка. А в 2009 році стала очільником організації, – розповідає Ольга.
Голодна тварина не зможе себе зігріти
Щодня на харчування тваринам «Друга» потрібно майже 1 600 гривень. Це – ціна восьми мішків сухого корму. Якщо розраховувати кашу з фаршем, якої на день потрібно понад 200 літрів, то годівля обходиться у 1 000 гривень. Частково харчування забезпечує комунальний заклад, але цих коштів катастрофічно не вистачає. Лікування і стерилізацію тварин повністю оплачує «Друг».
– Під нашою опікою є особливі тварини, які не можуть їсти дешевий сухий корм чи кашу. Це – хворі тварини. Тому потребуємо додаткових коштів ще й на них, зауважує очільниця закладу.
Нині «Друг» готується до зими. За волонтерські кошти закуповують сіно, аби утеплити вольєри і будки, збирають ганчірки (вживані рушники чи простирадла) та роблять із них такі собі «штори» для будок, щоб туди не задував холодний вітер.
– Наразі тваринам потрібне посилене харчування, адже голодна тварина не зможе зігріти себе у холодну пору року, – наголошує Ольга.
Допомагати тваринам – справа неприбуткова. Жителі «Друга», окрім харчування, потребують лікарського обслуговування, медикаментів, ганчірок для благоустрою вольєрів, матеріалів для побудови будок.
– Маємо домовленості з зоомагазинами. Там стоять наші бокси для пожертв. Допомагають нам також просто небайдужі люди, які перераховують на наш рахунок кошти. Деякі волонтери беруться самостійно організовувати збір коштів чи то для окремої тварини на лікування, чи то на харчування. Є також дружні до нас організації, які допомагають чим можуть. Також фінансову підтримку надають фестивалі, наприклад «Bara-Baka Fest» цього року уже втретє організовував захід для збору коштів на харчування, лікування, стерилізацію, – зазначає керівниця товариства «Друг».
Свідоме ставлення чи гуманна смерть?
Волонтери організації займаються лікуванням, стерилізацією, вакцинацією. День у притулку починається з перевірки всіх жителів: здійснюють обхід вольєрів, перевіряють чи всі собаки живі, веселі. Далі – «сніданок». Тварин годують і дивляться, чи вони поїли. Якщо собака сумна й відмовляється від їжі – це означає, що вона захворіла і потребує прийому у лікаря. Якщо виявляють таку тварину, її терміново доправляють до ветеринара. Наступний пункт – прибирання вольєрів. Далі йде черга післяопераційних тварин, які потребують особливих процедур, ін’єкцій чи навіть ручного харчування.
– Я – зоореаліст. Безпритульних поранених тварин щодня більшає. Люди зазвичай просто повідомляють, де їх знайти. Ми виїжджаємо, заходимо, відвозимо до лікаря, збираємо гроші на лікування й стерилізацію, проте немає відповіді «Що робити далі?». Саджати їх до клітки чи відвозити назад? Наприклад, котів зараз майже не беруть. За кілька місяців ми не отримали жодного дзвінка. Через це все більше схиляюся до гуманної евтаназії – коли тварину присипляють. Таке практикують в інших містах України. Наприклад, хочеш здати в притулок собаку чи кішку. Її приймають. Платно. Кішка – 300 гривень, собака – залежно від розміру. Вони перебувають там тиждень, а потім їх присипляють. Ми ж у Черкасах поки намагаємося виховати жителів стерилізувати своїх тварин або прилаштовувати їх у добрі руки, – говорить Ольга.
Однак охочих взяти собі тварину з притулку щороку меншає. Проте охочих здати тварину навпаки – побільшало. За день таких «добрих» людей може бути близько 10. Причини різні: тварина набридла чи виявилась алергія на неї, напружений графік роботи або ж неспроможність її прогодувати. Зоозахисники кажуть, що проблеми безпритульних тварин у таких масштабах в Україні не існувало б, якби це регулювалось на державному рівні. Вихід убачають в ухваленні спеціального закону, який би передбачав обов’язкову стерилізацію всіх домашніх і безпритульних тварин. На жаль, владцям поки не цього. Тому в зооволонтерів завжди є робота, і вони не втомлюються просити своїх співгромадян бути свідомішими у поводженні з тваринами.
Анна Сакун, фото «Друг»
