Ще до того, як стати міністром, Ігор Швайка на Черкащині бував, але вже як міністр аграрної політики й продовольства приїхав сюди вперше. Свій перший робочий візит із міністерського кабінету до живих аграріїв він здійснив на Золотоніщину.
Розповідає власний кореспондент «Нової Доби».
У СТОВ «Агрофірма Маяк», що в Піщаному, пан міністр приїхав на запрошення його директора – Героя України Миколи Васильченка. Як зізнався Микола Семенович, він запросив міністра не для того, щоб сказати йому «допоможіть, дайте!» чи ще щось на зразок цього, а щоб на прикладі свого господарства показати: наперекір старанням Уряду задавити сільське господарство воно на ладан ще не дихає. А таке підприємство, як «Агрофірма Маяк», успішно живе й процвітає.
Ігореві Швайці показали Будинок культури, спортивний комплекс із тренажерним залом і басейном, ознайомили з роботою молочного й свинокомплексів, машинно-тракторного парку, зерносховища в Піщаному, а також овоче- й фруктосховища у сусідній Гладківщині й Бубнівській Слобідці. Побаченим міністр залишився задоволений.
– Ви тут сьогодні побачили, що можна зробити для людей, – казав Микола Васильченко міністрові. – А людей на селі цікавить, перш за все, заробітна плата, гарні умови праці, а вже потім – подяки від Героя чи не Героя. Нам потрібні лише нормальні правила гри, визначені державою, а ми тут усе зробимо, як належить. Нам треба повибивати всі корупційні схеми! Я не звик давати «на лапу», бо мене батько так не вчив. Від імені всіх сільгосптоваровиробників – і найдрібнішого фермера, й середнього, й великого – прошу: дайте нам, будь ласка, нормальні правила гри. Щоб село розвивалося, недостатньо того, щоб латифундисти, в яких по 500 тисяч гектарів, і які не знають, де те й село, інколи привіти селянам передавали.
У СТОВ «Агрофірма Маяк», що в Піщаному, пан міністр приїхав на запрошення його директора – Героя України Миколи Васильченка. Як зізнався Микола Семенович, він запросив міністра не для того, щоб сказати йому «допоможіть, дайте!» чи ще щось на зразок цього, а щоб на прикладі свого господарства показати: наперекір старанням Уряду задавити сільське господарство, воно на ладан ще не дихає. А таке підприємство, як «Агрофірма Маяк», успішно живе й процвітає.
Ігореві Швайці показали Будинок культури, спортивний комплекс із тренажерним залом і басейном, ознайомили його з роботою молочного й свинокомплексів, машино-тракторного парку, зерносховища в Піщаному, а також овоче- й фруктосховища в сусідній Гладківщині й Бубнівській Слобідці. Побаченим міністр залишився задоволений.
– Ви тут сьогодні побачили, що можна зробити для людей, – казав Микола Васильченко міністрові. – А людей на селі перш за все цікавить заробітна плата, гарні умови праці, а вже потім – подяки від Героя чи не Героя. Нам потрібні лише нормальні правила гри, визначені державою, а ми тут усе зробимо, як належить. Нам треба повибивати всі корупційні схеми! Я не звик давати «на лапу», бо мене батько так не вчив. Від імені всіх сільгосптоваровиробників – і найдрібнішого фермера, й середнього, й великого – прошу: дайте нам, будь ласка, нормальні правила гри. Щоб село розвивалося, не достатньо того, щоб латифундисти, в яких по 500 тисяч гектарів, і які не знають, де те й село, інколи привіти селянам передавали. Бо телевізор у школу подарувати чи м’яч футбольний на стадіон викинути перед виборами – цього мало.
А хто дбатиме про соціальну сферу села? У селі повинні бути і музика, й співи. А гратиметься й співатиметься лиш тоді, коли буде працювати виробництво. Все те, що ви побачили, створене без дотацій, кредитів і спонсорів, а лише завдяки людям, які працюють у господарстві. А ним я керую вже 35 років – люди доручають. І досі ще не вигнали. Спасибі їм!
Як з’ясувалося, пан міністр і приїхав на Черкащину для того, щоб звідси на всю Україну повідомити аграріям, що Міністерство, яке він очолює, віднині працюватиме по-новому.
– Я побачив дуже успішне підприємство, яке попри всі зусилля Уряду все-таки виживає, – сказав Ігор Олександрович. – А щодо правил гри, то це основна теза, з якою ми прийшли в Уряд. Визначеність правил гри на ринку – один із пріоритетних напрямків діяльності Міністерства. В особі Уряду й Міністерства підприємства повинні мати партнера – передбачуваного, прогнозованого, з яким можна працювати тривалий час. Ми досить змістовно поспілкувалися і з директором товариства Миколою Васильченком, і з головою Черкаської облдержадміністрації Юрієм Ткаченком, і з начальником департаменту агропромислового розвитку Оксаною Криницькою. Зміна формату спілкування між сільгосппідприємством і Міністерством сьогодні є першочерговим завданням у роботі установи. Воно не повинно бути диктатором, який нав’язує свої умови, але повинно пояснювати, що без ветеринарної служби не може існувати тваринницька галузь, без фітосанітарної – розвиватися рослинництво, а без дозвільних процедур і сертифікатів не зможемо імпортувати насіння в Україну й розвивати насінництво в себе. Але це втручання має бути мінімальним. Одним із проблемних питань, які стоять сьогодні перед Міністерством, – засилля дозвільних процедур. Треба, напевно, Героя давати тому, хто спромігся пройти весь той шлях, приміром, відкриваючи ферму. Цей процес повинен відбуватися з мінімальним впливом держави й лиш для того, щоб забезпечити санітарну, ветеринарну, екологічні безпеки. Цей контроль повинен бути, ніхто з виробників проти цього не заперечує. Але він не повинен бути двокілометровим, а бути розумним і достатнім. Ми не повинні годувати армію чиновників. Завдання нашого Уряду полягає в тому, щоб переглянути всі надмірні дозвільні процедури для того, щоб підприємства мали можливість нормально розвиватися, а держава – отримувати від того свої податки, котрі спрямовуватиме на розвиток соціальної інфраструктури села й країни в цілому.
На думку пана міністра, ще один виклик, який стоїть перед Міністерством – засилля імпортної техніки, починаючи від потужних тракторів і закінчуючи дрібними пристроями.
– Це та проблема, яка сьогодні вимиває гроші з українського обігу, – зауважив Ігор Швайка. – Вирішити її можна на рівні держави, створивши чіткі концептуальні програми задля того, щоб усе іноземне обладнання, яке використовується на подібних підприємствах, мало українські аналоги. Ці програми не повинні стати лише програмами на папері, під які не закладається державне фінансування, а бути реальними кроками назустріч сільгосптоваровиробникам.
Голова Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко сказав:
– Чесні правила гри для виробника, держави й кінцевого споживача – це те, що нам треба найбільше. Добре, що вони сьогодні вибудовуються Міністерством. А наша функція як адміністрації – цьому тільки сприяти й допомагати.
