Традиційно майже всі музейні установи Черкас долучаються до майстер-класів із написання писанок до свята Великодня. Зокрема, своїм багаторічним напрацюванням та традиціям не зраджує Черкаський обласний краєзнавчий музей. Вихідними тут усі, хто має бажання, могли докладно познайомитись із історією писанкарства та символікою, яка зазвичай споконвіку закладається у кожне писане яйце. Навчала «учнів» − а це були люди від малого до великого, відома черкаська майстриня та художниця, членкиня Черкаського осередку Спілки народних майстрів України Анна Веретільник-Криворотова.

Майстер-класи в Черкаському краєзнавчому музеї проходять обов’язково за записом. Тому, якщо є бажання почаклувати з писачком над яйцем, варто потурбуватись про запис завчасно. Адже охочих навчитись цього захопливого мистецтва є серед черкащан чимало.

Анна Веретільник-Криворотова одразу визначилась, що буде пропагувати серед відвідувачів саме нашу писанку, у традиції Черкаського краю. Бо насправді ця писанка неймовірна: яскрава, життєдайна, як сама Весна.

− За роки заборон нашої віри та традицій, за роки радянського забуття, на жаль, багато що втратили. Але сьогодні всією громадою відроджуємо та повертаємо до життя нашу традиційну писанку, − коментує пані Анна. − Дещо знаходимо у фондах нашого краєзнавчого музею, у маленьких регіональних музеях по всій області, дізнаємось у майстрів зі спілки майстрів України, які наполегливо, роками, відроджують писанкарство як світлу традицію, і як неповторний вид мистецтва. Інформацію черпаю скрізь, де можна. І цей процес чудових відкриттів здається є невичерпним. До речі, писанку можна писати, як і колись робили наші пращури, кілька разів на рік. Однак, саме Великодня писанка й досі є найпопулярнішою.

Як розповіла художниця, для черкаської традиційної писанки є характерним яскраві кольори, великі орнаменти, незадрібненність, лаконічність та простота. Разом із тим, наша черкаська писанка є надзвичайно красивою. Бо зазвичай тут є місце живописним рослинним мотивам.

− Звісно, на майстер-класах я знайомлю відвідувачів також із традиціями інших регіонів, щоб вони могли порівняти писанку, наприклад, геометричну, характерну для заходу України з писанкою інших регіонів країни. Зазвичай, мої учні пишуть на майстер-класах те, що їм більше до вподоби й що лежить найбільше до душі, − пояснює майстриня. – Писанка − це можливість поділитись власним душевним Всесвітом із навколишнім світом. І тут уже пишеться, як у пісні співається.

Багатьом відомо й те, що в писанці можна закарбувати найпотаємніші бажання, які мають чудову особливість здійснюватись. Тому зараз ті, хто приходять до музеїв учитись писати писанки, неодмінно намагається випитати в майстрів, як вкласти бажання в писанковий малюнок. Бо всі ми хочемо Миру й Перемоги.

− Для цього малюємо символи, − пояснює пані Анна. − Ті, які дають Добробут, Розвиток, Силу Роду. Це Дерево життя, дубові листочки − сила та незламність духу українського та фізична міць, Кінь та Олень − символи зв’язку з душами померлих. І, звісно, солярні символи Світла й Добра. Власне, сам процес написання писанки − уже є певним замовлянням. Бо недарма стверджують, що допоки жива писанка, доти живе Світ.

Тетяна Євген’єва