Нині частенько чуєш термін – майстер-клас… Майстер-клас з питань літературних, з питань бізнесових, з питань психологічних… І у цьому терміні виразно вчувається дуже відповідальне слово – майстер! Людина, яка щось знає, щось вміє і хоче передати своє уміння і свій досвід іншим.
Літературною студією «Ровесник» при обласній «молодіжці», де і пройшли у великій мірі мої літературні «університети», керував письменник-гуморист Костянтин Світличний. І його можна було б у повній мірі назвати майстром. Майстром у письменницькій творчості, майстром щодо редакторського уміння, майстром щодо здатності так прочитати гумористичний твір (а у прозі – це ж дуже нелегко…), щоб аудиторія розцвіла посмішками і завирувала від сміху.
Життя К.Світличного було на протязі літ і літ тісно пов’язане з Донеччиною. Письменник довгий час пропрацював і головним редактором журналу «Донбас», і головним редактором видавництва «Донбас».
Костянтин Кирилович не раз розповідав нам, тогочасним студійцям, що сам він починав літературну творчість російською мовою. А потім, коли гострота пера і стрімкий вир натхнення усе активніше стали кликати його до гумору, Костянтин Світличний чітко усвідомив – треба писати рідною мовою… українською!
Живемо у Шевченковому краї – отож кому як не нам і гостро відчувати, і високо поціновувати по-справжньому глибоке і талановите слово! Нині, коли багато що з того, що ми чуємо з естради, спрямоване лише на те, щоб розважити слухача, не можеш не згадувати думку Костянтина Світличного про те, що гумор має не лише смішити читача, а і змушувати його замислитись. Отже, гумор має бути не лише смішним, а і глибоким за змістом!
А якщо вже відійти від вирування емоцій і розглядати події з точки зору математичної… мовою цифр… то і помічаємо дуже вже помітні і хвилюючі дати – Костянтину Кириловичу Cвітличному у цьому році виповнилося б… 95 літ! А вже недалеко і інша дата – обласна організація Національної спілки письменників України святкуватиме своє 45-річчя! А Костянтин Світличний на протязі багатьох літ був однією з найтомітніших творчих індивідуальностей серед письменників-черкащан, одним з найавторитетніших майстрів слова у Шевченковому краї.
І ще трохи цифр. У 1997-му, коли черкаські письменники відзначали 25-річчя своєї організації, нас (письменників…) і було уже 25… Нині ж – на 45-річчя! – число майстрів слова уже більше сорока. І це при тому, що ще у 1992-му ця цифра була не набагато більша десятка.
І причина таких чисельних змін – очевидна… Бо Україна стала незалежною. І шлях від талановитого рукопису до цікавої книги, певна річ, залишився і довгим, і нелегким, але усе ж став легшим і доступнішим для обдарованих літераторів. Та це тема уже іншої (хоча і дуже потрібної!) розмови.
А з власних спостережень знаю, що серед літераторів десь близько десятої частини авторів активно і цілеспрямовано віддають свої і сили, і натхнення такому «усміхненому» жанру, як гумор. А серед нині сущих спілчан, що не обминають своєю активною присутністю гумористичний «гарячий» цех, крім автора цих рядків, можна згадати і інших досвідчених гумористичних «бійців», що не забувають нагадувати своїм співрозмовникам і звцікавленій читацькій аудиторії про благотворний вплив Костянтина Світличного на власну творчість. І не тільки на гумористичну її складову.
Це і Анатолій Горбівненко, лауреат (або як він з посмішкою мовить між колегами – лавріят…) однієї з всеукраїнської літературних премій (і не забуваймо, що – саме за гумор!). Це і, звичайно ж, Іван Дубінін, чиї пародії (і не тільки пародії!) стали «родзинкою» черкаських літературних «тусівок». А Наталя Горішна, хоч і лауреат Симоненківки за серйозну… ну, дуже серйозну… але пристрасну поезію, однією з своїх книг продемонструвала очевидне: українські поетеси і в гуморі – не пасуть задніх! (Та і приведене тут фото – теж результат, але вже фотографічних зусиль Наталі!) Ну, і не будемо забувати і про нашого літературного отамана Володимира Ткаченка, чиє гумористичне уміння не залишилось не поміченим таким вельми авторитетним конкурсом, як «Коронація слова».
Хіба ж усе вище перераховане не є причиною, щоб… ще і ще… не раз і не раз… знову і знову… і не тільки у ювілейні літа… вдячним словом згадати неординарну постать і літературний талант Костянтина Світличного?!
Ті з читачів, хто ознайомлювався з моїми книгами, не могли не помітити зацікавлення автора цих рядків таким непростим і читабельним жанром, як афоризм. До того ж афоризм – під різними рубриками. Ото ж і хотілося б висловити надію, що літературне «колосся», приведене нижче – це усе ж дуже недалеко від творчих «зерен», що їх сіяв Костянтин Кирилович (роки і роки тому…) у наші спраглі до літератури душі.
ГУМОРИЗМИ
Сміх?! Ну, це лише за формою… дещо легковажно, а за змістом, бува, і дуже серйозно!
Сміх буває і… надто убивчим?! А ви живіть – незважаючи ні на що!
Так, гумор лікує… від надмірного занудства. І дуже ефективно лікує! Хоча ніхто і не каже, що ліки ці… приємні на смак.
Сміх… Ну, ніби і завжди, і всюди – одне й те саме! Але є сміх – подібний сонцю… і сміх, подібний… лютій темряві!
Подивися і послухай – а як людина сміється! І ти уже чітко знатимеш – а що ж це за людина.
Сміятися над собою треба так, як і сміятися – над іншими! Ні в чому і ні скільки не принижуючи…
Життя – це нестримне вирування змін… Те, що ти вважав учора надійним плюсом, сьогодні уже – безнадійний мінус! І коли треба зорієнтуватися у цій фантасмагорії несподіваних перетворень – гумор чи не найкращий порадник!
