У Черкаському художньому музеї відбулось відкриття виставки рушників із фондової колекції Музею українського рушника Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Саме в цій експозиції представлено 235 вишитих рушників. Виставка фактично охоплює рушникові традиції всіх регіонів Черкаської області та навіть (для вдумливого порівняння) демонструє деякі зразки рушникового мистецтва інших областей України. Екскурсію для відвідувачів музею та всіх зацікавлених провели в якості екскурсоводів студенти навчального закладу.
Музей українського рушника Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького діє з 2014 року та налічує понад тисячу експонатів. На сьогодні фонди музею складаються з колекції тканих та вишиваних рушників (побутових, обрядових і декоративних), народного одягу кінця ХІХ – початку XXI ст., предметів побуту Середнього Подніпров’я.
Виставковий фонд Музею українського рушника поповнюється спільними зусиллями студентів, викладачів, працівників університету, усіх небайдужих людей та зусиллями викладачів-ентузіастів.
Виставку частково було сформовано на основі експонатів, які було зібрано студентами-філологами за останні роки під час виїзних фольклорно-етнографічних практик.
Утім, сам Музей українського рушника свого часу задумала та довгий час живила своїм бажанням − зберегти «дорогоцінне українське», велика шанувальниця рушникової вишиваної культури Світлана Китова.
Директорка музею, професорка кафедри української літератури та компаративістики Наталія Ярмоленко зазначила, що Музей рушника є своєрідною родзинкою черкаського вишу.
− Цей музей − насправді, живий. У його межах проводиться маса тренінгів. До нас приходять майстри та майстрині. Весь час там відбуваються і наукові дослідження, і ведеться якась практична робота. Тому я хочу запросити принагідно всіх до нас. Особливо молодь та вчительство, − поділилась науковиця. − У будь-якому виді діяльності, який людина опановує, вона використовує культурне надбання народу, слово народу, історію. А це те основне, що й тримає нас, нашу націю. Я тішусь із того, що ці унікальні надбання, які почали збирати ще з кінця 80-их років минулого століття, збереглися і продовжують поповнюватись і сьогодні. Хоча знайти нові експонати стає дедалі важче.
Завідувач кафедри української літератури та компаративістки Володимир Поліщук у свою чергу наголосив, що виставка Музею українського рушника Черкаського національного університету в межах просвітницьких програм Черкаського художнього музею дійсно є дуже неординарною подією.
− Спершу «зародки» саме такого музею знаходились у п’ятому гуртожитку університету. А вже згодом, завдяки розумінню керівництвом важливості такого музею для вишу та й для всього обласного центру, його було перенесено до одного із головних корпусів, − зробив невеличкий екскурс в історію становлення Музею Володимир Трохимович. − Варто сказати та згадати добрим словом ініціаторку, ентузіастку та власне першу збирачку рушникових артефактів для Музею українського рушника − Світлану Андріївну Китову. У цих унікальних експонатах, зібраних по крупицях, закодоване все життя українців, їхній менталітет та закладені універсальні змісти, які не вибілюються століттями. Світлана Андріївна Китова свого часу захистила докторську дисертацію за орнаментами українських рушників саме Середнього Подніпров’я. І видрукувала монографію «Полотняний літопис України». Саме слово літопис окреслює, наскільки багато змістів та образів-символів закарбовано в цих візуально красивих та оберегових речах, які стверджують неповторність українського всесвіту.
Музей рушника Черкаського національного університету представив рушники-обереги з бабусиних скринь. Завдяки жінкам-вишивальницям, які зберігали прадавню традицію ткання й малювання голкою, їхнім правнукам і онукам, що передали ці унікальні експонати в музей, є можливість глибше пізнати українську народну культуру й долучитися до її живильних джерел.
Виставка висвітлює багатство й розмаїття українського вишиваного орнаменту. Це геометричні малюнки, рослинні композиції (фіто- та антропоморфні орнаменти, що презентують Дерево Життя, богинь рослинності та людинорослин); міфологічні й орнітоморфні орнаменти, на яких зображені фантастичні та декоративні птахи; зооморфна орнаменталістика − тварини (кінь, олень, заєць, білка), а також нечисленні комахи (павук, довгоносик, бджола, метелик), скевоморфні зображення (якір, корона, чаша тощо).
Окремо подано вишиті рушники з християнською символікою, вишивані літери й цифри, вензелі, цитати з молитов, народних пісень та лірики Т. Г. Шевченка, орнаменти та сюжетні фольклорні вишивки за мотивами лубка, дитячих казок, псевдофольклорні сюжети за радянськими схемами XX ст.
Тетяна Євген’єва
Світлини – Черкаський художній музей
