«Будинок «Слово». Нескінчений роман»: у Черкасах відбулася зустріч із режисером Тарасом Томенком (ВІДЕО)

«Будинок «Слово». Нескінчений роман»: у Черкасах відбулася зустріч із режисером Тарасом Томенком (ВІДЕО)

На екрані демонструють 100 слайдів, 100 сторінок життя. На кожному слайді нова цитата, але всіх їх об’єднує однакова доля – жертви сталінських репресій. Не всі вони письменники чи художники, не всі мешканці Будинку «Слово», Харкова чи Києва, але всі вони знищене відродження України.

Днями в Черкасах відбулася презентація та зустріч із режисером фільму «Будинок «Слово». Нескінчений роман» Тарасом Томенком.

 

В основі стрічки – історія українських письменників доби Розстріляного відродження, яких зібрали під дахом одного будинку, аби змусити їх працювати на благо системи.

− Ми знаємо їхні імена, але не знаємо творчого життя, знаємо місце їхнього народження, але не відомо місця вічного спочинку. Будинок «Слово» у Харкові – це одна з найбільших пасток, утопій, що були створені радянською владою. Він перетворився з утопічного житла в камеру знущань і знищень, − про це зазначила на початку зустрічі арт-директорка арт-кафе «Morris Space» Ася Козіна.

Режисер фільму Тарас Томенко, член Української та Європейської кіноакадемій розповів, що процес знімання кінострічки розтягнувся на понад 10 років, а знімальних днів було всього 40.

− Черкащина – це батьківщина мого батька й власне з цього коріння й почалася історія «Будинку «Слово». Мій батько поет, я виріс під стук друкарської машинки. Тож мені здалося, що ця історія має бути розказана, адже з народження мені близька ця тема. Робити фільм про таких особистостей – це надзвичайно велика відповідальність. Мені було важливо знайти звучання того чи іншого письменника, якнайправдивіше зобразити, передати характери, − розповів режисер.

Зі слів Тараса Томенка, Микола Хвильовий став центральним персонажем, який об’єднував довкола себе письменників, а ще лишив загадку своєї смерті. Як зазначив режисер саме із творів Хвильового він брав багато речей для фільму.

Команду, яка працювала над фільмом, сформували ще під час роботи над документальною частиною. Тож у подальшому повністю увесь склад долучився і до знімання художнього фільму. Єдині, хто змінилися − це кастинг-директор, оператор та актори.

Над музикою працювала українська композиторка Алла Загайкевич.

− Спочатку Тарас мені відправляв сценарій, потім фільм, а далі ми працювали разом. Режисер дуже чітко знав функції музики, де вона має початися, де закінчуватися, які має викликати емоції. Для мене дійсно було важливим зрозуміти, яка музика має бути в кадрі. Скажімо, сцена з репетиції театру Курбаса. Мені пощастило як композиторці побачити реальну партитуру до вистави Курбаса. Адже вважалося, що їх ні в київський, ні в харківський періоди не збереглося. Тож враження, що таке джаз у Харкові в 20-ті роки ми мали, − поділилася Загайкевич.

Також режисер розповів, що ще на етапі створення документального фільму, що називається «Будинок», вони хотіли поспілкуватися з теперішніми мешканцями будинку.

− Коли ми приїхали туди нас трохи не побили, − пригадує режисер. – Люди й гадки не мали, у чиїх квартирах вони живуть. Це був 2014 рік.

До слова, фільм не знімали саме в цьому будинку, декорації всі будували, відтворювали.

−  І кімнати, і екстерьєри, й інтер’єри, це все побудовано, це все створено роками. Там неможливо знімати. Ну як це, металопластикові вікна вже стоять кругом, зроблені сучасні ремонти, − поділився режисер.

Усі охочі нині можуть переглянути стрічку в кінотеатрах нашого міста.

 

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x