Сьогодні чи не на кожному телеканалі можна побачити кулінарне телешоу. Зірки, спортсмени, актори, митці і домогосподарки діляться своїми коронними стравами. Нині професію кухаря можна назвати однією із найпопулярніших в Україні. Цінують хороших спеціалістів і за межами нашої держави. Оплата праці – на рівні.
Максим кулінарії навчався в Черкасах, та склалося так, що поїхав працювати в сусідню Польщу, у Варшаву. Не відразу все вийшло так, як хотілося.Кілька разів змінював місце роботи, та все ж хлопцеві вдалося закріпитися в одному з найкращих ресторанів Варшави. Як говорить сам Максим, довгий час доводилося показувати свої уміння, допоки він не став помічником шеф-повара. Робота хлопцеві подобається й заробітна плата повністю задовольняє його потреби, хоча суму він нам не назвав. Максим має змогу сам орендувати житло, коли є вільний час, подорожувати та радувати подарунками свою кохану дівчину.

Подібна історія й у сім’ї Кононенків. Обоє – науковці, довгий час жили і працювали в рідних Черкасах. Та настав час щось змінити у своєму житті. Вирішили ще навчатися, вже закордоном. Поїхали до Чехії, там вступили на навчання за спеціальністю готельно-ресторанний бізнес. На практику потрапили до одного з популярних готелів, помічниками кухарів. Після проходження практики Олена захопилася кондитерськими виробами, Сергій же вирішив навчатися на кухаря. Після закінчення навчання повернулися знову ж до того готелю на роботу. Олена – кондитером, а Сергій – помічником шеф-повара. До того ж, чоловік готує лише страви з м’яса. Пара пропрацювала лише два роки, та вже задумуються про відкриття власної справи, адже і знань, і умінь вистачає.

Кухарів, кондитерів, пекарів та операторів готують у Черкаському вищому професійному училищі. Тож, «Нова Доба» вирішила напередодні свята всіх кулінарів завітати до навчального закладу.
Нині у Черкаському вищому професійному училищі навчається 550 учнів, цьогоріч першокурсниками стали 220 осіб. Найпопулярнішою спеціальністю є кухар. Опанувати її можна і після 9, і після 11 класів. Цю спеціальність ще інтегрують із оператором лінії, кондитером та офіціантом. Крім кухарів, тут навчають майстрів ресторанного сервісу, пекарів та продавців 63 педагогічні працівники.
Очолює заклад, вже майже 20 років, Алла Азізова. До того вона працювала і викладачем, і заступником директора училища, тобто все життя віддала цьому закладу.

Учні мають всі умови, щоб опанувати професію кухаря: дві кухарські майстерні, де навчаються тонкощів приготування різноманітних страв, пекарський цех, де випікають пиріжки та здобу, та кондитерська майстерня.
− Деяке виробниче навчання діти можуть і на кухні нашій проходити, по черзі. Крім того, пекарі та оператори за дуальною системою, яка існує у нас із 1977 року, проходять виробниче навчання та практику на підприємстві. Наприклад, пекарі навчаються на ВАТ «Черкасихліб», − розповідає директор училища.
За словами Алли Михайлівни, їхні спеціалісти нині затребувані, тому учнів запрошують на практику, і часто вони лишаються на тих же підприємствах і працювати.
− Коли учні потрапляють на практику, чітко розуміють, що повинні закріпитися на виробництві, адже воно може стати потенційним місцем роботи. Ми ж стараємося допомогти своїм підопічним знайти роботу. Якщо ж не вийшло закріпитися на місці проходження практики, підшукуємо інші варіанти. До того ж замовлень від підприємств маємо достатньо, − зазначає Алла Азізова.
До слова, 90 % випускників залишаються працювати на підприємствах міста та області, де забезпечуються робочими місцями згідно з отриманою професією. Близько 10 % випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах.
− Раніше замовлення було лише державним, зараз – регіональне. Є 19 спеціальностей, які держава оплачує, всі інші − регіональні. Наприклад, ми готуємо тісторобів. Але така спеціальність дуже мало затребувана на виробництві, тому ми інтегруємо їх, і держава оплачує лише ¼ частину, − коментує директор.

Із фінансуванням закладу на сьогодні складно. За словами Алли Азізової, найважче за всі 40 років. Із грудня 2016 року заклад перевели на міський бюджет Черкас. На утримання п’яти ПТНЗ міста потрібно було 55 млн грн. Цього ж року сума зросла до 80 млн грн.
− Недофінансування значне – близько 13 мільйонів на початку року тільки по нашому навчальному закладу. Із них майже 7 не вистачало на зарплату. Не маємо змоги проводити заохочувальні виплати ні педагогічним, ні технічним працівникам. На оплату комунальних послуг видатки менші ніж потреба. Крім загальних статтей видатків (зарплата, стипендії і компослуги), кошти на інші витрати з утримання навчального закладу не спрямовують.
Щоб заробляти для себе, в училищі працюють два кафе, де продають власну випічку, тістечка, торти.
− Ми не реалізовуємо через магазини, адже в них така система, що товар, який не продали, повертають назад. А ми не можемо його забрати назад, адже якщо ми товар списали, то оприбуткувати знову не можемо. Тож продаємо товари лише у своїх кафе та на замовлення, − пояснює директорка.
Цього року Черкаське вище професійне училище відзначатиме 40-річчя. Пишається заклад своїми учнями та викладачами. Багатим на здобутки та нагороди був минулий навчальний рік. Участь брали у Всеукраїнському конкурсі професійної майстерності «WorldSkills Ukraine» та Міжнародному конкурсі «Best cook fest», де здобули шість медалей: дві золоті та чотири бронзові. Крім того, викладачі, майстри виробничого навчання щорічно беруть участь у виставках «Освіта Черкащини». Їхні роботи неодноразово відзначалися в числі кращих.

Олеся Зінченко, фото з архіву Черкаського вищого професійного училища