Ірина Лонська, у проєкті «Ти – Переможець» педагог арт-терапевт

Закінчила Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького за фахом філологія, учитель української мови та літератури. У 2010 році влаштувалась на роботу до дитячого протитуберкульозного санаторію «Руська Поляна». Працювала спочатку вихователем. Уже як десять років працює в закладі вчителем початкових класів та вихователем.

− Думок про зміну місця роботи ніколи не було. Навіть коли були невизначені такі «ковідні» часи. Вихованців у санаторії на той час було обмаль. Колектив перебував «на простої», адже роботи також не було. Сьогодні із великим натхненням продовжую працювати з дітками й отримую надзвичайне задоволення від того, що обрала справу до душі. Учительство для мене насправді − це покликання. Та й родина моя, можна сказати, педагогічна. Це наша така добра сімейна традиція − бути вчителями.

Надзвичайно радію з того, що потрапила до проєкту «Ти – Переможець» та є його дієвою частинкою. У Руськополянському санаторії зазвичай із дітьми ми проводили так звану гурткову роботу. Як арт-терапевт працюю не так давно. Пройшла з колегами спеціальні курси, отримала сертифікат і ось із головою занурилась у це нове покликання. Діти наділяють нас великими сенсами, заряджають емоційно, відбувається такий корисний для всіх сеанс обміну позитивом.

Часто працюю із батьками також. У Чигирині, наприклад, у церкві, ми працювали із батьками великих родин. Там було багато маленьких діточок, які хотіли йти на майстер-клас, але лише з батьками. Між іншим, батьки брали участь у наших зайняттях залюбки.

Я дуже задоволена своєю участю в проєкті «Ти – Переможець». Ми працювали з дітками, які більш за все на світі заслуговують на турботу й любов. Це діти, що втратили своїх рідних унаслідок війни, вимушені переселенці. Я щаслива, що маю можливість поділитись добрим словом із ними, просто пригорнути та обігріти. Від війни постраждали всі діти, навіть ті, які не зазнали тих жахів, що маленькі переселенці. І кожній маленькій особистості потрібне наше тепло й розуміння, можливість щиро поспілкувались, атмосфера, близька до родинної. Я не лише ділюсь із ними знаннями, але й сама отримую від них та їхніх батьків безцінний досвід. Кожна дитина для мене й для всієї нашої команди − уже переможець. Бо попри такий тяжкий емоційно час, із постійними повітряними тривогами, йдуть до школи, здобувають знання і ростуть патріотами країни.