Нещодавно Верховна Рада ухвалила у другому читанні й у цілому законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який є базовим для медичної реформи. Уже з 1 січня 2018 року зміниться модель фінансування системи охорони здоров’я в Україні на первинній ланці. «Нова Доба» спробувала дізнатися, у чому полягають основні зміни, до яких призведуть ці нововведення, і наскільки до них готові як пацієнти, так і лікарі Черкащини. За оновленою системою українці мають можливість самостійно обрати сімейного лікаря. Саме до нього у подальшому можна звертатися з будь-яким питанням, пов’язаним зі здоров’ям – буде це обстеження чи лікування. Обраний фахівець також видаватиме направлення до вузькопрофільних спеціалістів, виписуватиме рецепти на ліки та надаватиме медичні довідки.

Реалії сьогодення
Черкащанка Яна Тихоплав потребу укласти договір із сімейним лікарем відчула ще навесні, коли прийшла у П’ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги із гострим безпричинним болем усередині і годинами просиділа під дверима у дільничного лікаря, до якого так і не втрапила.
– Він то пив чай, то довго приймав пацієнтів, то кудись виходив чи закривався. І, зрештою, мій поганий стан побачила інша лікарка, яка пробігала повз. Завела до себе, хоча вона не мій дільничний лікар, вислухала скарги, зводила до усіх лікарів, які б могли проконсультувати і визначити причину болю. Зробила усе, щоб мені допомогти, – розповідає Яна. – Тоді ж я і побачила оголошення в поліклініці про те, що незабаром буде реформування медичної системи і потрібно заключати договір із лікарем. Запитала у цієї лікарки про договір, і вона мені дала зразок заяви, про те, що я хочу її обрати своїм лікарем. Також лікарка розтлумачила мені певні нюанси, які були на той час відомі. Про те чи дійсна нині ця заява та коли заключати справжній договір дівчина замислилися вже нещодавно, коли Верховна Рада ухвалила відповідний закон.
А нещодавно черкащанка Марина Стадник з дитиною щодо питання сімейного лікаря звернулася у Перший Черкаський міський центр медико-санітраної допомоги. Там жінці повідомили, що все перебуває у процесі напрацювання.
– Спочатку я звернуся до лікаря сама за місцем проживання. Там уже на дверях була табличка «Сімейний лікар». Кажу, що в мене зараз захворіла також і донька, чи можна прийти разом із нею. У відповідь почула, що не можна, для дітей існує педіатр у дитячій поліклініці. На усі мої запитання щодо медичної реформи, сімейних лікарів, договорів чула лише те, що все нині лише починається, а на дверях може бути написано усе, що завгодно, – пояснює жінка. – Це мене дуже подивувало, проте вдіяти я нічого не могла.
Черкащанка Людмила Іваненко прикріплена до Другого черкаського міського центру медико-санітарної допомоги. Договір із сімейним лікарем уклала випадково. Дівчина прийшла на прийом до дільничного лікаря, щоб узяли лікарняний лист. Та крім звичайної процедури, медик дав їй ще й заповнити анкети.
− У тих анкетах, крім моїх персональних даних, треба було вказати й інформацію про хвороби. Що я знала, те й написала. До речі, заповнила ці анкети й про батьків, які теж обслуговуються у цього лікаря. Наступного разу, коли йшла в поліклініку, принесла анкети. Лікарка поклала їх у папку і нічого мені не пояснила. Уже потім у коридорі на стенді я прочитала, що це за анкети і навіщо вони, − розповідає Людмила. − Чесно кажучи, я не хотіла саме з нею заключати договір, бо лікар із неї, м’яко кажучи, не дуже. Ну, але й інших лікарів я не знаю. Тому поки що лікуватимуся в неї, а далі, якщо дійсно так можна за новою реформою, зміню лікаря.
Лікарі чекають навчання, а пацієнти – договорів
Наразі процес вибору сімейних лікарів і укладення договорів з ними триває у пілотному режимі. Кореспонденти «Нової Доби» вирішили спробувати нову медичну реформу в дії й підписати угоду з сімейним лікарем в одному із медичних центрів Черкас. Журналістка звернулася до реєстратури КНП «Другого Черкаського міського центру первинної медико-санітарної допомоги». Договір із сімейним лікарем укласти не вдалося, адже заклад ще не має відповідної форми документу. За роз’ясненнями «Нова Доба» звернулася до лікаря – ортопеда – травматолога вищої кваліфікаційної категорії, директора КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Олега Миколайовича Роскопіна.

– Зараз людина може прийти до нашого медичного центру і звернутися у вікно реєстратури, щоб обрати сімейного лікаря. Обов’язково треба мати при собі паспорт для створення електронної картки пацієнта. Нині на 36 800 осіб заведена електронна картка. Пізніше їх зареєструють у системі «E-Health». Але самої форми договору з сімейним лікарем ми поки що не маємо. Коли ми її отримаємо, то будемо розміщувати оголошення, повідомляти пацієнтам, щоб вони мали змогу прийти і підписати договір з сімейним лікарем, – зазначає Олег Миколайович Роскопін. – Наразі наш медичний центр обслуговує 55 200 дорослих осіб. За кожним із пацієнтів закріплений лікар відповідної дільниці – на сьогодні у нас є 26 сімейних лікарів на 27 сімейних дільниць. Якщо людина хоче змінити сімейного лікаря, то вона може написати заяву і укласти договір з іншим лікарем. Лікарі зацікавлені у тому, щоб набрати до 2 000 пацієнтів, адже це впливатиме на їхній дохід.
За словами Олега Миколайовича, на сьогодні системою електронного запису на прийом до лікаря у КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» користується незначна кількість населення. Переважно – це молоді особи, які мають доступ до Інтернету. Заклад у системі «E-Health» зареєстрований, але в листопаді до центру має прибути представник фірми-надавача послуг з інформатизації для проведення інструктажів із питань реєстрації у цій системі лікарів і пацієнтів. Після детального інструктажу і практичного навчання всі питання розтлумачать медичним працівникам центру представником фірми із супроводу інформатизації. Договір з сімейним лікарем укладатимуть письмово (обов’язково). Щодо електронного – поки що очікуємо роз’яснення представника фірми щодо електронного підпису лікаря і пацієнта.

Заступник директора департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Надія Гетьман зазначає, що поки ­новоухвалений закон не підписав Голова ВР та Президент України, говорити про якісь новації у роботі міських медзакладів зарано. Як зазначає чиновниця, поки що сімейні лікарі в Черкасах працюють, як і працювали. А чиновники на місцевому рівні керуються рекомендаціями МОЗ і поширюють рекомендовану міністерством інформацію серед населення.
Як повідомила Надія Гетьман під час наради у Черкаській міській раді, із 2018 року реформа запрацює на рівні центрів первинної медико-санітарної допомоги, а з 2020 року – в усіх лікарнях, зокрема в стаціонарах і консультативних поліклініках. Окремо зупинилася і на питаннях тарифів, зазначивши, що у цьому питанні багато людей неправильно поінформовані:
«Тарифи, які нині розповсюджують ЗМІ, не мають нічого спільного з реаль­ністю. Журналісти виокремлюють лише деякі цифри. Наприклад, операція видалення нирки – 50 тис. грн. Ці тарифи дійсно є, але затверджені для пілотного проекту інституту урологіі Національної академії медичних наук. Вартість послуги у науково-дослідному інституті завжди буде вищою, тому що там науковці працюють».

Думка експерта
– Ще з радянських часів у нас була введена медична система Семашко, – розповідає директор П’ятого черкаського центру медико-санітарної допомоги доктор медичних наук Микола Тарасов. – Поки існував Союз, чітка, планова, повністю поетапна система діяла непогано. Вона передбачала різні етапи контролю, які діяли ідеально в суспільстві орієнтованому на військовий стан і чітке підпорядкування, але в ринкових умовах вона поступово почала працювати сама на себе. Крім того, система виховала пацієнта, який абсолютно не дбає про власне здоров’я. Результатом такої схеми в умовах сьогодення став неконтрольований ріст захворюваності і різкий ріст смертності. Ще одним важливим чинником є ставлення до медичного працівника. Платня лікарів нині стала на рівні мінімальної.
Хоча у цілому очільник однієї з найпередовіших поліклінік обласного центру і підтримує нинішню реформу, він відзначає, що вона має безліч недоліків.
– Сама ідея, що лікарям платитимуть за хворих, які до них приходять, дуже хороша, але такого спеціаліста ще потрібно навчити. У нас так історично склалося, що дільничними терапевтами були люди, які не змогли знайти собі інше місце. Кваліфікація цих спеціалістів була найнижчою серед подібних професій у світі. Зараз вони півроку провчилися на курсах, але ж не важко зрозуміти, що за півроку спеціалістами не стають. Тобто їх треба ще навчати. Крім того, сімейний лікар може ефективно працювати, якщо в нього є сучасна діагностична база. У нас же на всю область існують лише дві напівсучасні лабораторії. Крім аналізів, має бути цілий комплекс сучасних високотехнологічних інструментів для діагностики, на зразок МРТ чи УЗД.
Одне з найважливіших питань стосується фінансування медичної системи. Ми одна з останніх країн у світі, в якої немає замовника медичних послуг. У нас ці послуги замовляла, надавала і контролювала держава. Реформа вводить Національну службу здоров’я. Вона має контролювати якість лікування і через неї має йти фінансування. Біда в тому, що роботу лікаря важко оцінити навіть спеціалістам. У нас нині немає чіткої статистики. Тобто вона є, але направлена на виконання якихось показників, які до реальної роботи лікаря не мають жодної причетності. Наприклад, у мене в поліклініці зараз 250 тисяч відвідувань. Це добре чи погано, на вашу думку? Не знаєте? Я теж. Є люди, які ходять у поліклініку мало не щодня, а є такі, які потрапляють вже тоді, коли йде питання між життям і смертю. Статистика ж зрівнює їх. Через це дуже важко порахувати зараз скільки медицина дійсно обходиться Державному бюджету. І скільки потрібно платити лікарям, щоб вони нормально працювали? А отже, навіть у цьому плані ніхто не може сказати, як поведе себе нова система після реформи. Я чув прогнози, що коштів, передбачених на неї, має вистачити на рік, а за моїми приблизними підрахунками їх ледве вистачить на 4 місяці.
Існує й багато інших проблем, які породжує нинішня реформа. Наприклад, проблема транспорту. Як один сімейний лікар в осінньо-зимовий період, коли гостро стоїть проблема викликів із приводу грипу, встигатиме об’їхати всіх своїх хворих. Особливо, якщо врахувати ту мізерну кількість машин, які є в медичних закладах? Що робити пацієнтам, коли їхній лікар захворіє сам? І що робити такому лікарю, якщо його хвороба триватиме кілька тижнів, місяців? За що жити? Що робити з тими хворими, з якими не хочеться працювати жодному лікарю: недисциплінованими, грубими, невихованими. Адже реформа передбачає, що угода між лікарем і пацієнтом двостороння, а отже лікар теж має право розірвати її і відмовитися від такого «клієнта». Існує також питання передачі пацієнтів від первинної ланки далі. Нині дільничні лікарі досить тісно співпрацюють із вузькими спеціалістами. Якщо ж їх відділять, то взаємозв’язки між сімейними лікарями і спеціалістами буде розірвано.
Ці та багато інших питань свідчать про те, що нинішня реформа дуже далека від ідеальної. Навіть на папері вона має дуже складний вигляд. У реальному житті виникне безліч додаткових питань, про які зараз ніхто й не замислюється. Це призведе до того, що після її введення деякий час буде ще гірше, ніж зараз, але не треба розчаровуватися. Не треба забувати, що призначення цієї реформи не в тому, щоб замінити систему Семашко, а в тому, щоб зламати її і ініціювати створення на її місці чогось якісно нового, наслідки якого ми побачимо лише через десяток років, коли зміниться покоління і лікарів, і пацієнтів.