У Галереї народного мистецтва України з життєвим та творчим ювілеєм вітали заслужену майстриню народної творчості, члена одночасно двох спілок – Національної спілки письменників України та Національної спілки народних майстрів України Валентину Кузьменко-Волошину. Ця подія супроводжувалась презентацією виставки шанованої мисткині під назвою «Вузлик». На виставці представлено найяскравіші художні роботи Валентини Федорівни та ляльки-мотанки її послідовниці популяризації народного мистецтва та доньки Наталії Кузьменко. Винуватицю велелюдного зібрання обдарували квітами та відзнаками від влади та творчих спілок.
Ім’я Валентини Федорівни Кузьменко-Волошиної – талановитої художниці та письменниці добре відоме не лише на Черкащині. Її характерні розписні картини прикрашають музейні фондові колекції як в Україні, так і закордоном. У колекції лише Черкаського художнього музею знаходиться 38 творів, для яких характерні багата творча фантазія у виборі мотивів розпису та декоративність.
Через усю творчість Валентини Федорівни проходить головною темою палка закоханість у рідний край та все близьке українське. Власне вона і є характерною рисою творчості художниці. Кожен елемент своїх картин мисткиня переосмислює і стилізує, поєднуючи традиційні мотиви із власним сучасним баченням. Роботи пані Валентини не просто красиво й вишукано звучать. Вони вібрують і проникають у душу. Важко не погодитись із думкою, що мистецтво Валентини Кузьменко є справжнім манерним народним мистецтвом.
Під час відкриття виставки «Вузлик» ювілярка так і означила, що «ми, українці, повинні виправдати своє життя на землі. Своїм життям і своєю творчістю. Щоб не жити суцільним споживанням, як живе більшість. І можливо підказувати людям щодо їхнього справжнього людського призначення».
– У мене немає порожніх робіт. Усі вони наповнені символами, в яких закодовано певну інформацію. У мене в малюнках не має пелюстинки, аби вона не несла якесь філософське навантаження. Тож, шукайте в себе вдома свої «вузлики». Які зав’язували ще ваші пращури. Про які можливо й забули, і вони десь на горищі сільської хати досі покриваються пилом. Але через ці «вузлики» людина обов’язково має з’ясовувати свою долю та життєву місію. Там у них є все – уся наша душа українська. Розв’яжіть ці «вузлики», і відбувайтесь як Людина, – звернулась вона до присутніх.
Ювілярку від обласної ради прийшов привітати заступник голови Черкаської обласної ради Роман Сущенко. Він говорив просто і незаангажовано як митець із митцем: «Пані Валентина майстерно володіє пензлем і словом, адже її творчій спадщині належить кілька поетичних збірок. Уміння складати зі слів рими, із рим писати вірші, упевнено керувати пензлем, використовуючи яскраву палітру – це особливий дар, склад інтелекту, суміш почуттів та уяви. Її декоративний розпис – є глибоким орнаментальним продовженням митців цього жанру з Черкащини – Макара Мухи та сестер Софії та Ірини Гоменюк».
Голова Черкаського осередку Національної спілки майстрів України Ольга Мартинова підкреслила, що вона та всі спілчани дуже горді, що Валентина Федорівна Кузьменко є членом мистецького осередку народних майстрів. Таке саме зізнання у величезній повазі висловив і голова ще одного творчого осередку, членом якого є Валентина Федорівна, — голова Черкаського осередку Національної спілки письменників України Володимир Поліщук.
Шевченківський дух так чи інакше, але він присутній у творчості Валентини Кузьменко – і мистецькій, і малярській, і поетичній. Так само як там присутній і дух Василя Симоненка. Валентина Федорівна мала приємність у своєму житті зустрічатися з ним, написала цікаві спогади про цю зустріч. Відчувається, що Валентина Федорівна дорожить ось цим безцінними матеріалом, який був удостоєний Симоненківської премії.
– Оцей аспект національного в її багатогранній творчості є дуже виразним. Ми можемо говорити про дуже плідний творчий урожай Валентини Федорівни. Вона протягом усього життя несла й несе звання українського Митця і у слові, і у пензлі, – підкреслив Володимир Поліщук.
Присутні також говорили про те, що такі виставки, як «Вузлик» є потужним духовним акцентом під час непростих історичних подій. Вони вселяють впевненість у непохитності того, що ми, українці – разом, що ми сильні й незламні. Молодь саме через таких потужних авторів буде сповнюватись патріотизмом та відчуттям того, що наше українське, українську державу, потрібно захищати.
– Мені поталанило. Усе, що робила моя мама, закарбувалось із дитинства і потужно надихнуло на творчість, – додала донька Валентини Кузьменко-Волошиної Наталка. – Мама була першою, хто показав мені як створюються автентичні, клаптикові ляльки, їхнє духовне наповнення. Потім я створювала різні ляльки. Але у всьому я першочергово раджуся зі своєю матусею, яка має дивовижний, я б сказала, історичний, смак. Вона відчуває колорит і колористику, інтонацію, енергетику. Це велике щастя мати таку маму – мудру, жертовну, творчу, яка в необхідний час підтримає та дасть слушну пораду. І врятує у потрібну хвилину.
Тетяна Євген’єва
