У Черкасах сім’я Антоненків проживає понад два роки. Батько, мама й два сини. Приїхали вони з Маріуполя після початку повномасштабної війни. Своєю історією сім’я поділилася із журналістами «Нової Доби».
− Так склалося, що ще в січні 2022 року ми зі старшим сином поїхали на лікування в Одесу, і там були до початку повномасштабного вторгнення, − розповідає Наталія Антоненко. − А чоловік із меншим, Павликом, лишилися в Маріуполі.
Там їх і застала велика війна. Павло з сином понад місяць пробули в Маріуполі після початку повномасштабного вторгнення. Майже весь час знаходилися в бомбосховищі.
− Я рідко виходив із чоловіками, щоб добути їжу, воду, інколи, за можливості, нам допомагали волонтери, − розповідає Павло Антоненко. – Головне, що в нас були запаси їжі для дитини, адже він тоді був зовсім малим. Найскладніше було пояснити синові, що відбувається, чому ми ховаємося, чому не може приїхати мама зі старшим братом.
У 20-х числах березня Павлові з сином удалося виїхати з Маріуполя, їм допомогти волонтери, які вивезли їх до Запоріжжя.
− Тоді активні бої йшли ближче до «Азовсталі», ми ж знаходилися у західній частині міста. Волонтери нас довезли до Запоріжжя. Нам пощастило, адже виїхали без фільтрації та перевірок на російських блокпостах, − розповідає чоловік.
Наталя із старшим сином чекали на приїзд рідних в Одесі. Жінка каже, що дуже хвилювалася, адже був поганий зв’язок, а новини з Маріуполя − страшними.
Далі родина поїхала в Черкаси, тому що сюди із Маріуполя приїхали їхні рідні, тож вирішили всі триматися разом.
У будинку в Маріуполі, де була їхня квартира, кілька під’їздів зноситимуть, адже через ворожі обстріли там сталася пожежа. Тож сім’я Антоненків улаштовує життя вже на новому місці.
На жаль, уже по приїзду в Черкаси сім’ю спіткало лихо – захворів менший син Павлик. Зараз хлопчик успішно пройшов перший, найважливіший, етап лікування у блоці дитячої онкології та гематології Черкаського онкоцентру. Дитина почувається набагато краще й продовжуватиме лікування вже амбулаторно, але під наглядом медиків.
