Багато хто в Черкасах та області знає відомого знавця української мови, людину з кількома вищими освітами, автора корисних мовознавчих книжок «Вузлики на пам’ять» Валерія Левковича Маснюка. Нещодавно, якраз напередодні Дня української писемності та мови, письменник завітав у редакцію «Нової Доби» і поділився кількома новими цікавими поезіями.

***
Я звуся Павлина
із села Криві Коліна.
Благаю: рибалко, не їдь на рибалку!
Бо то тяжкий злочин, ніяк не забавка!
Хочеш, їдь ловити рибу чи на риболовлю.
Отаке тобі я раджу, таке тобі мовлю.

***
Позривай усі цвіти,
Щоб забули я і ти
Про світський рай-неволю,
Що загнали нас «брати».
Хай квітують буйно квіти.
В нас слова, як самоцвіти.

***
Відомо, кожен керівник
З трибуни хизуватись звик:
– Багато нами зроблено…
– Йому, либонь, пороблено.
– І що ж то ними там робили?
(Пожартувати всі любили.)
– Ті речі слухать нема сили,
Сказав би просто: «Ми зробили».

***
З російської вкраїнську не робімо.
Державну мову нашу не ганьбімо.
І курячу родину не смішімо.
«Как ісключеніє» почує чи побачить
Крутий знавець і тут же нам тлумачить
– Як виключення.
Нема йому прощення.
«Як винятой» – так українці скажуть.
Я українці скажуть як зав’яжуть.

***
Ти чув, щоб хто казав коли
«На протязі п’яти хвилин»?
Казання теє, як полин.
Слід: «Протягом п’яти хвилин».

***
– Давайте об’єднаємось!
– Ні ж бо, об’єднаймось!
– Давайте позмагаємось!
– Ліпше позмагаймось!

– Давайте попрацюємо!
– Згоден, попрацюймо.
– Давайте потанцюємо!
– Охоче. Потанцюймо.

– Давайте всі обіймемось
Та міцно обіймімось!
– Давайте схаменемося!
Так, врешті схаменімось.

Давайте не давати вже
Там, де не дається.
Хай люди не глузують з нас
І світ хай не сміється.

***
– Ви до больниці?
– Ні, до лікарні.
«Больницю» спекли
у російській пекарні.

В больниці – боль,
В лікарні – лікар.
Він лікуватиме, купи лиш ліки.

***
– Ти куди чухраєш, Ганю?
– Поспішаю, Грицю, в баню.
– Як ти маєш іти в баню,
То йди краще в калабаню.
Коло клубу добра лазня,
А ти «в баню» якогось блазня!

***
Називаймо, друзі, сміло
Чорне – чорним, білим – біле.
В «русських» кажуть «Займись ділом!»
Українці – «Роби діло!».

***
– Урок продовжується, –
Учитель басом.
Я б того вчителя
Вигнав із класу.
Хай погуляв би лугом чи гаєм.
– Спокійно, діти! Урок триває.

***
«Постійнодіюча виставка-продаж»
А що як викинуть «діючу»? Згода?
Лишімо «Постійна виставка-продаж».
«Діюча» – зайве, його і не шкода.
Подібні слова нашій мові не личать.
«Діючий», «миючий» мову калічать.