Як на Черкащині допомагають людям з ВІЛ в умовах війни?
Всі різні, але всі рівні. Ці історії чуємо ми, але ми хочемо, щоб про них почуло суспільство і почула держава. Розвіюємо міфи і стереотипи у суспільстві про різних людей. Такою є мета інформаційно-освітньої кампанії з захисту прав дискримінованих соціальних груп. Цей проєкт у Черкасах втілили через тематичні подкасти: у першому випуску йшлося про те, чому загалом важливо обговорювати теми «табу». Друга серія подкасту присвячена людям з інвалідністю, третя — про трансгендерних людей. Цього разу мова піде про людей, які живуть із ВІЛ. «Нова Доба» пропонує текстовий варіант обговорення цієї важливої теми.
Серію просвітницьких подкастів «Обговорюємо теми табу» розроблено у межах інформаційно-освітньої кампанії захисту прав дискримінованих соціальних груп у громаді міста Черкаси. Така кампанія діє в межах проєкту «Підтримка активних громадян під тиском в Україні», який реалізовує освітній дім прав людини Чернігів у співпраці із «ZMINA – Центр прав людини» за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
Щотижня в одному з подкастів ми розповідаємо про сучасне життя одної із соціальних груп населення. Сьогодні поговоримо про людей, що живуть з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Які стереотипи поширені нині в соціумі щодо людей з ВІЛ? Як є насправді? Як ця соціальна група почувається нині в умовах широкомасштабної війни? І як долає різноманітні виклики? Про це та інше почуєте в цій серії подкасту «Обговорюємо теми табу». А нашою експерткою буде голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Олена Стрижак.
Олена Стрижак
Попри труднощі, які особливо ускладнилися в період ковід-19 та в період повномасштабної війни, люди з ВІЛ стали ще більш сильними, вважає Олена Стрижак, адже довелося низку питань вирішувати на відстані. І, як показала практика, це непросто, але реально.
— Мені здається, ми отримали таку певну підготовку в зв’язку з ковідом, тому що ми вже знали, яким чином можна спілкуватися, якщо немає можливості зустрітися персонально, як канал комунікації — зум-конференції або внутрішні чати, які ми стали використовувати після того більш активно і регулярно в період ковіду.
Плюс у нас з’явилася все ж таки своєрідна стресостійкість, тому що, знаєте, те, що ми пережили в часи ковіду, — це теж таке навантаження емоційне, ми хотіли видихнути і вже від цього позбутися, але, на жаль, цього не сталося. І тому ми були вже підготовлені до затяжного процесу й викликів, які ми маємо долати. І ось той виклик, мені здається, трошечки нас загартував і підготовив, хоча ми розуміємо, що з війною не можна порівняти жодну ситуацію. І, як то кажуть, хто цього не відчув на собі, не зможе цього уявити, це неможливо, допоки ти це не можеш пережити. І нікому цього не побажаєш. Краще взагалі цього ніколи в житті в своєму не відчувати, не переживати. Але це, знову ж таки, наше життя, це наша історія, яку ми зараз з вами разом творимо. І я думаю, що ми проходимо через ці складнощі для того, щоб показати майбутньому поколінню, що треба робити, і ми чітко розуміємо, для чого це робимо.
Нині для людей, що живуть з ВІЛ, відкриті всі можливості для отримання необхідної підтримки: соцмережі, діяльність фахівців благодійної організації “Позитивні жінки” в регіонах та співпраця з медичними центрами і центрами здоров’я. І це ще невичерпний перелік. Головне, щоб люди з ВІЛ знали про це та зверталися. І не тільки люди з ВІЛ, а й кожен, хто має бажання перевіритися на СНІД чи дізнатися більше інформації, розповідає Олена Стрижак.
— Зараз ми живемо в такий вік інформаційних технологій. Звичайно, такий важливий канал комунікації, який ми використовуємо, — це соціальні мережі: канали, внутрішні чати, телеграм-канали. Але ніхто не відміняв особистого персонального спілкування і консультування, соціального супроводу. Тому у нас в Черкасах також є представництво “Позитивних жінок” і представниця, яка є регіональною представницею в Черкаській області. До неї приходять жінки, дівчата. Основним каналом інформації, де дізнаються жінки про це, є обласний центр боротьби та профілактики зі СНІД. Тому що туди приходять жінки протестуватися, туди надходить інформація, якщо жінка, наприклад, при вагітності протестувалась на ВІЛ і дізналась про інфекцію, її все одно перенаправляють на консультацію, на облік, ставлять саме в обласному центрі СНІД.
Наші фахівчині – це соціальні працівниці і представниці нашої організації, в тому числі вони обіймають таку посаду одночасно, але наразі команда складається вже з трьох жінок, які надають послуги не тільки в місті Черкаси, а й по області. І вони надають допомогу в центрі СНІДу також і потім перенаправляють пацієнток в офіс, що в центрі Черкас, на Хрещатику.
Також у нас є шелтер — місце, де проживають жінки, які уразливі до ВІЛ і які вже живуть з ВІЛ. Це жінки, які отримують інформацію через соціальні служби, через фейсбук-сторінку, через інформацію, яка надається між собою, також дуже часто переадресовують з інших областей. Наприклад, хтось звертається до когось, або зараз жінки з областей, де найбільше постраждалих від російської агресії, де відбуваються і обстріли, і вибухи, і багато жінок, які опинилися без житла в результаті обстрілів. Вони звертаються з тих областей, зв’язуються з іншими, в нашому випадку — із нашою представницею в Черкаській області, і вони направляють, приїздять сюди і отримують такий вид послуг, проживання. Вони можуть проживати від 3 до 6 місяців. Якщо ситуація критична, проживання може бути продовжене, але наразі ми стараємося зробити так, щоб жінка, яка потрапляє до нас, отримала допомогу й мала змогу економічно стабілізувати своє становище: знайти роботу й невдовзі мати змогу винаймати собі житло.
Олена Стрижак ділиться: розповідати про ВІЛ та про життя людей з ВІЛ вкрай важливо. Це може змінити, а то й врятувати життя. Тож нинішні кампанії спрямовані не лише на інформування про ВІЛ, а й на розповіді історій людей, що живуть з ВІЛ. Такі приклади для когось можуть стати особливо безцінними, каже Олена Стрежак.
— Зараз і різноманітні інформаційні кампанії визначаються вже відповідно потреб суспільства, які ми наразі маємо. І якщо вже сьогодні в Україні є День поширення інформації серед жінок і дівчат щодо ВІЛ та СНІД, і ми про нього говоримо, то наразі виникла потреба в тому, щоб цю інформацію розповсюджувати. Назва говорить сама за себе.
Разом з організацією «Пакт інновації для подолання епідемії ВІЛ» доєдналися до марафону «Розкажи їй про ВІЛ». У чому наша роль і яка місія цієї кампанії? Те, що ми своїм власним досвідом — так як у нас самоорганізація жінок, які живуть з ВІЛ, — розповідаємо про те, як ми живемо з ВІЛ, як дізналися про ВІЛ-інфекцію, як протестувалися, як це відбувалося в наших життях. І таким чином жінки з ВІЛ, які побачать цю інформацію, зможуть звернутися й отримати допомогу психологічного характеру, супроводу, будь-який вид послуг, які ми надаємо. А та жінка, яка, наприклад, ще не тестувалася на ВІЛ або вагається, чи треба це для неї, — може почути про те, як відбулося у нас і по нашому досвіду вже мати впевненість у тому, що це необхідно і зовсім не страшно.
І найголовніше, що є таке місце, є жінки, до яких можна звернутися, якщо вона дійсно перебуває в такому стресовому стані, або відчує себе самотньою, і їй зарадять. І це дає шанс для того, щоб ті жінки, які дійсно поки що не визначилися або мають якісь побоювання стосовно тестування, — обов’язково це зроблять. Для цього потрібно лише бажання і готовність до звернення. Якщо жінка не має такої готовності, ми обов’язково їй допоможемо, і для цього ми розгорнули цю компанію, ділимося своїми історіями, інформацією для того, щоб жінки звертались і отримували те, що їм необхідно.
Більше новин — у нашому телеграм-каналі.
