Вітали з ювілеєм та збирали гроші для ЗСУ: у Черкасах відкрилася виставка Лариси Шейх-Афоніної
Відділ мистецтв Черкаської обласної універсальної бібліотеки імені Тараса Шевченка оновив експозиційний простір. У центральному холі бібліотеки розмістилася персональна виставка відомої черкаської мисткині, провідної майстрині клаптикового шиття в Україні, яка нині очолює творчу спільноту черкаських художників, Лариси Шейх-Афоніної. Головною темою експозиції стала традиційна паперова українська витинанка та художні інтерпретації на тему витинанки, виконані у техніці клаптикового шиття. Ці роботи були створені художницею в останні роки та представлені вперше. Під час творчої зустрічі було проведено лотерею та зібрано кошти на підтримку ЗСУ.
Роботи Лариси Шейх не сплутати з роботами інших митців, які творять у тій самій техніці, що часто називають загально – печворком. Щоправда, їх не так уже й багато в Черкасах, зокрема. Але завдяки популяризації Лариси Шейх можливо незабаром їх побільшає. Текстильні полотна Лариси Шейх можна годинами просто розглядати: графічні стібки та переходи нашито-вишитих ліній, отримувати насолоду від майстерно виконаної роботи, можна медитувати, відшукуючи у «загогулінах» орнаменту мандали. Але шукати точно, щось своє співзвучне душі.
Як зауважила завідувачка відділу мистецтв ЧОУБ ім. Тараса Шевченка Наталія Ребякова, текстильні картини Лариси Шейх поєднують стримана вишуканість, влучне поєднання кольорів, фактур, якась неймовірна гармонія геометричних композицій та сміливе модерне трактування обраного матеріалу.
– Ми вже експонували в нашій бібліотеці чудові текстильні роботи Лариси Шейх торік. Ми раділи за неї, як за одну із співорганізаторів Всеукраїнського проєкту Асоціації квілту України на тему сьогодення та війни, а цього року ми знову раді її вітати й представляти чергову персональну виставку. Дуже приємно, що пані Лариса щоразу від виставки до виставки як справжній митець ставить собі певну планку, якої має досягти. Ось і зараз, до свого дня народження створила для нас усіх та для себе в подарунок оцю експозицію, — поділилась із присутніми пані Наталія. — Це цікаві роботи, натхненні традиційною українською витинанкою, орнаментами трохи схожими на східні мотиви. Але в цій експозиції вони чудово перегукуються з витинанковими традиціями України. Отже, є що споглядати й над чим замислитись. Якщо придивитись уважно, то представлені тут клаптикові елементи тонко пришиті до основного полотна-«паперу». Ця царина оригінального орнаменту здається чимось неймовірним. Але це колосальна кропітка праця майстра, на які витрачено не один місяць роботи.
– Аж торкнутися хочеться, аби зрозуміти – чи то тканина чи то паперова витинанка. Дуже тонка технічно та майстерно виконана робота, – похвалила колегу голова Черкаського осередку Національної Спілки народних майстрів України Ольга Мартинова. – Насправді витинанка може бути виконана майстром і на тканині. Можна накладати одні матеріали на інші, робити фантастичні поєднання. Є такі речі, коли текстиль виглядає мов живопис. І все це підвладно пані Ларисі.
Завдяки Ларисі перейнялася мистецтвом квілту та клаптикового шиття відома черкаська вишивальниця Наталія Крамна-Таран.
– Мене це мистецтво насправді захопило не меншою мірою, ніж традиційною вишивкою, якою займаюсь усе своє свідоме життя. Дякую Ларисі Шейх за популяризацію клаптикового шиття в Черкасах. Мабуть, ми щасливі жінки, бо займаємось улюбленою справою. Хобі переросло в професію, і ти тим живеш постійно без зупину, – підкреслила вона.
– Я рада і вдячна всім, хто прийшов на відкриття виставки, – звернулась до присутніх авторка виставки. – Адже в цьому творчому спілкуванні однодумців народжується та сама необхідна сьогодні всім нам істина. Квілтинг, або печворк, або клаптикове шиття виникли в моїй творчості в результаті пошуку чогось нового. У печворку є різні види технік. Це не лише пришивання та нашивання. А й те, що дозволяє створювати, наприклад, витинанки й викладати на тканинному полотні орнаменти. Паперові мої витинанки власне є ескізами до вже текстильних робіт. Ретельно продумувала, як це виглядатиме саме в текстилі. Якщо роздивлятись зблизька, то можна зрозуміти, що до кожної витинанки пошито окремі клаптики загального полотна. Цим досягається певна ажурність. Дійсно комусь ці витинанки нагадують казахські якісь орнаменти. Але можливо так сталося через якісь певні технологічні особливості шиття. А можливо тут відгукується якась родова пам’ять. Хоча кожен обов’язково бачить у моїх текстильних роботах щось своє – трипільські мотиви, фігурки людей, птахів, космогонічних істот тощо.
Тетяна Євген’єва
