У Черкасах публічно відкрили 21 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Офіційна презентація фестивалю відбулася в Черкасах в артпросторі «Склад №5» показом документальної стрічки «Дівчинка далеко від дому» української режисерки Аліси Коваленко у співавторстві з номінантом на премію «Оскар» Сімоном Леренгою Вільмонтом. Мандрівний Docudays UA цього року охоплює 15 областей України та триватиме з жовтня по кінець листопада. На Черкащині це буде тиждень показів, який охопить різновікову глядацьку аудиторію Черкас, Чигирина, Канева, Золотоноші та маленьких містечок і селищ регіону. Для Мандрівного фестивалю з-поміж 62 фільмів із 34 країн світу в межах «Титульного» фестивалю обрали 5 документальних кінокартин. Це – «Київські файли» Вальтера Стокмана; «Чоботи в ґрунті, руки в землі» Кароліни Ускакович; «Дівчинка далеко від дому» від нинішньої військової, режисерки Аліси Коваленко та номінанта на премію «Оскар» Сімона Леренга Вільмонта; «Кіоск» Даніеля Стопа; «Порося Нельсон» Аннеке де Лінд ван Венгарден. Окрім того, у черкаському просторі для жінок та дівчат було показано документальну стрічку «У сітях» режисера Барбора Халупова та Віта Клусака. Там показ та обговорення з коучинею Анною Коломієць відбулися в межах інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей».
Слід сказати, що важливішим навіть за сам перегляд стрічок організатори фестивалю Docudays UA вважають обмін думками та відверте спілкування між глядачами, творцями фільмів, головних героїв та запрошеними експертами. Адже саме в дискусії народжується та сама важлива для всіх нас істина.
Мандрівний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA вже протягом понад 20 років привертає увагу до важливих соціальних та політичних тем. Таких як – захист прав та свобод людини, подолання соціальної нерівності, збереження культурної спадщини, причини та наслідки воєн, до чого призведе екологічна криза, відновлення справедливості в широкому контексті.
Центральною темою цьогорічного Міжнародного кінофестивалю документального кіно про права людини є тема війни – «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя», з фокусом уваги на питання історичної пам’яті, збереження та пошуку національної ідентичності.
Регіональний координатор фестивалю Docudays UA на Черкащині Юрій Чумак так і окреслив головну мету фесту.
– Це простір, де документальне кіно стає інструментом для суспільних змін, пошуку правди й справедливості, активізації громадянської свідомості. Ми тут не для того, щоб тихенько подивитись і мовчки розійтися кожен зі своїми думками та переживаннями. Готуйтесь до вибухових емоцій та важливих питань, – закликав усіх до активного споглядання Юрій Чумак. – Права людини – не просто те, що записано в Конституції, а те, що ми виборюємо щодня, щохвилини. І це стосується абсолютно кожного із нас.
Для тих, хто зібрався в артпросторі «Склад № 5», Юрій Чумак запропонував перегляд стрічки-відкриття «Дівчинка далеко від дому» та безпосереднє спілкування з режисеркою цієї простої начебто за змістом, але зворушливої історії юної киянки.
Героїня стрічки, перспективна 13-річна гімнастка Настя. Здобувши престижну перемогу на українському чемпіонаті разом із дружнім гуртом своїх подруг-спортсменок, Настя вже мріє про нові досягнення. Але трапилось непередбачуване… рідний Київ опиняється під обстрілами російських військ. Дівчинка разом із бабусею змушена змінити звичний перебіг життя та переїхати до Німеччини. Тож тепер вона мала перемогти в собі біль розлуки з рідними та біль втрати всіх своїх надій. У незнайомому місті Гелсенкірхен їй доведеться почати все наново. Тут вона знову починає займатись улюбленою гімнастикою, знаходить шлях до нової себе і врешті сили, щоб незабаром повернутися до рідної домівки. Ця зворушлива історія – про стійкість духу маленької людини, дружбу та здатність спорту об’єднувати людей.
Стрічка не містить важких, травматичних для психіки моментів. Як пояснила авторка документальної розповіді Аліса Коваленко, фільм створювався першочергово для дитячої та підліткової аудиторії. Чи зможе європейський глядач угледіти в стрічці трагедію та порушення прав маленької людини, на життя в своєму домі й своєму щасливому дитячому світі? Звісно, що так. І для цього зовсім не обов’язково, на думку режисерки, наповнювати фільм болісними кадрами.
Усе, за її словами, відбулося в цьому документальному кіно в реальному часі. Спочатку вона знімала кінорозповідь про важливість командного єднання заради перемоги на прикладі гімнастки Насті Проценко та її подруг. А потім трапилось повномасштабне вторгнення, і фільм вирішено було дознімати на тих подіях, які розгортались у житті Насті. Вийшла дуже щемлива паралель між мирним, сповненим безтурботності життям, і життям, яке змушує дорослішати.
Керівник артпростору «Склад № 5» Олександр Чорновол поділився враженнями від перегляду стрічки.
– Кіно зняте на одній високій хвилі. І багатьох із нас зачепили важливі «ноти» душі. Адже тема роз’єднання, най і тимчасового, сімей під час війни, стала болючою в Україні, – сказав він.
Запрошена на захід регіональна координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області Людмила Проценко також поділилась враженнями від перегляду стрічки, яка також її «торкнула».
– Права людини – не просто те, що записано в Конституції, а те, що ми виборюємо щодня і щохвилини. Будемо сподіватись, що ті наші люди, які через війну були змушені виїхати закордон, незабаром отримають від рідних повідомлення: «Їдьте додому, тут вже безпечно, і ми на вас чекаємо!».
Тетяна Євген’єва
