Днями шанувальники мистецтва зібрались у галереї «Склад №5», де на них чекало не лише представлення нової експозиції відомого черкаського художника Миколи Дзвоника, але й сюрприз від не менш відомого в Черкасах митця-експериментатора та громадського активіста Олександра Дувінського. Він представив загалу свою версію «Гамлета» за Вільямом Шекспіром, помістивши перфоманс (тобто, художне театралізоване дійство) у межі самого артпростору, де декораціями стали слугувати картини Миколи Дзвоника. Цікаво, що відвідувачі виставки й самі мали стати безпосередніми учасниками перфомансу зі всіма його авангардними атрибутами. Власне, якщо виставку картин можна буде споглядати ще протягом кількох тижнів, то перфоманс відбувся в унікальному форматі, який уже не повторити. Отже, хто прийшов побачити це дійство, не помилився.
Як розповів автор театралізованої виставки Олександр Дувінський, йому давно мріялось через якісь незвичні художні засоби, як то дивовижні інсталяції, живих акторів та інтерактивних учасників доторкнутись до великого Шекспіра та його «Гамлета». Трохи по-доброму подуркувати. Ідея не давала спокою з 2008 року. І ось урешті відбулося те, що народилось в уяві Олександра. За його задумом, кожен із відвідувачів виставки мав згадати гамлетівське «Бути чи не бути» і вже через свої емоції та власну філософію спробувати зрозуміти відповідь на це віковічне питання.
До чого тут Микола Дзвоник, який у мистецьких колах вважається духовним художником? І не лише тому, що його мистецька майстерня знаходиться в Свято-Михайлівському соборі, і навіть не тому, що свого часу саме він майже самотужки та без страховки розписав чудовими фресками цей найбільший в Україні храм. А тому, що Микола Дзвоник надзвичайно глибокий за змістом робіт майстер пензля, який у своїх філософських картинах пропонує через алегорії замислитись над сенсом буття. Власне, у них також мимохідь проблискує те саме гамлетівське – «бути чи не бути»… і якщо бути, то як.
Цікаво, але за дивовижним проведінням сталося так, що відлюдник Микола Дзвоник запропонував Олександру Дувінському, власнику галереї «Склад №5» Олександру Чорноволу та багатьом активістам із числа творчої інтелігенції, що прийшли відстоювати собор та звільняти храм від московських попів, відібрати картини для експозиції. Що й було врешті зроблено.
– Я думав, що це буде неможливо зробити. Бо Микола доволі складний у спілкуванні, він по суті одинак, який живе в своєму світі. Але, коли наша група активістів долучилась до виборювання храму в промосковської церкви, Микола приєднався до нас. І це було його власним проявом абсолютно вільної та чесної особистості, – поділився Олександр Дувінський.
Насправді, у творчому доробку Миколи Дзвоника художніх полотен набагато більше, ніж змогла вмістити галерея. Але це не зменшило градус насолоди в їхньому спогляданні та тлумаченні. Головна картина виставки – «Соняшники», написана художником ще в 2015 році, навертає до тригеру війни. І є дещо пророчою.
Микола Дзвоник пише картини, немов книги, в особливому, притаманному лише йому, стилі. Це стильне авторське письмо, яка є синтезом живопису епохи Відродження за формою та тематикою сьогодення за змістом. Він обрав для себе простір поза часом, але зробив це так тонко, що той весь час повертає нас до реальності та навертає до роздумів. За ірреальним світом стоїть світ справжній. Світ, наповнений попри все божественним світлом.
Тетяна Євген’єва
