Відому черкаську майстриню мистецька спільнота Черкащини радо вітала з черговою персональною виставкою. Вишукані вишивані роботи – репліки, декоративний розпис, традиційні сорочки в традиції право-та Лівобережжя, вишиванки, український національний стрій, картини у техніці квілт, унікальні аплікативні рушники та багато різної краси заповнили теплом рук та душі Наталії Крамної-Таран буквально увесь виставковий простір Галереї народного мистецтва. Свою персональну виставку Наталія Крамна-Таран позиціонує як підсумкову та присвятила 25-річчю своєї творчої діяльності. Привітати майстриню та вишивальницю зібрався черкаський творчий бомонд та дружне коло відомих черкаських вишивальниць.
Голова Черкаського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ольга Мартинова розповідаючи про чесноти винуватиці «свята вишивки» зауважила, що Наталія Крамна-Таран весь час знаходиться в творчому русі та незважаючи на солідний мистецький досвід продовжує опановувати незнайомі для себе техніки та сміливо експериментувати. Власне виставка – усе це її багатство технік, що влучно поєднують сучасне та традиційне, переконливо демонструє.
– Ця стіна з картинами у техніці квілт – це по суті відображена моя маленька батьківщина, – пані Наталя проводить невеличкий екскурс виставкою. – На першій роботі – село Вороне, де народився мій батько. А вже далі – моє рідне село Буки, звідки родом моя мати. По серединці – місто Черкаси. Наступна стіна галереї містить роботи «Пори року» – це Різдво Христове, потім птахи і Весна, далі літо – палке та квітуче. А вже інший простір – це мої вишиті роботи в народних традиціях, притаманних Черкаському краю – вишиванки, сорочки, рушники.
Наталія Крамна-Таран багато років після закінчення навчання в художньому технікумі, починаючи з 1999 року, працювала на фабриці «ім. Лесі Українки». Спочатку – швачкою, а потім художником із вишивки. Звідси й її політ невичерпної фантазії, який між іншим не цурається наших традицій, а навпаки ґрунтується на їхньому прискіпливому вивченні та майже фанатичному збереженні. Під час роботи на швейному виробництві пані Наталя брала участь у роботі з запуску в масове виробництво вишитих виробів у традиції Середньої Наддніпрянщини. А з 2016 року стала членом Спілки майстрів народного мистецтва України, і всі ці роки популяризує та відроджує народне мистецтво Черкащини. Бере участь у різноманітних виставках обласного, всеукраїнського та міжнародного форматів. А ще невтомно веде курси з традиційної народної вишивки, де навчає аматорів.
Із початком повномасштабного вторгнення, коли в багатьох іменитих митців опускались руки, вона знайшла себе у волонтерстві. Наталя з перших днів війни допомагала шити кавери та різні необхідні речі для захисників та військових медиків. Брала активну участь у загальноспілчанських виставках, благодійних ярмарках та аукціонах, на яких збирались гроші на допомогу ЗСУ. До речі, продовжує цю свою місію і по сьогодні. Це такий собі благодійний воєнний арт у творчих проєктах «Малюємо Перемогу», «Сила рушникового дерева життя», «Україна: минуле, війна, майбутнє».
– Коли розпочалась війна, то каверів дійсно дуже багато шили, – розповіла майстриня. – Різні камуфляжні костюми, яких бракувало. Спочатку білого кольору, бо на дворі ще була зима. Для парамедиків шила спеціальні планшети – органайзери з такими прозорими кишеньками для ліків, щоб усе було під рукою. Коли просять щось підлатати або наново пошити для військових, ніколи не відмовляю навіть, якщо втомилась, або бракує часу. Це для майстрів-волонтерів можливість бути корисними й залишатись у ресурсі творчому та життєвому.
Тетяна Євген’єва
