Донорство стовбурових клітин – це унікальна можливість урятувати життя людини з тяжкими захворюваннями крові. Щороку понад 350 українців потребують трансплантації від неродинного донора. Існує два способи забору клітин: через циркулюючу кров (80% випадків) та безпосередньо з тазових кісток (20% випадків). Кожен охочий віком 16–58 років може стати потенційним донором, пройшовши нескладну процедуру реєстрації в Українському реєстрі донорів. Донорство кісткового мозку – це не звичайне переливання крові, а унікальний шанс врятувати життя важкохворих пацієнтів.
Що таке кістковий мозок?
Кістковий мозок – це м’яка тканина всередині кісток, що виробляє кровотворні стовбурові клітини. Коли захворювання вражає кістковий мозок таким чином, що він не може виробляти стовбурові клітини або виробляє хворі клітини, тоді трансплантація може бути найкращим варіантом лікування.
У яких випадках потрібна пересадка кісткового мозку ?
«Існує два види трансплантації кісткового мозку: аутологічна – коли пацієнт є сам донором для себе, та алогенна – коли донором є зовсім інша людина (рідна або нерідна). Відповідно різняться і покази до пересадки. Для аутологічної трансплантації, наприклад, показом є множинна мієлома, захворювання крові – де трансплантація є етапом лікування. Тобто це не якась панацея, а частина лікування, що дає вищі шанс на тривалішу ремісію і покращує якість життя. Або, наприклад, при лімфомах – де завдяки проведенню аутологічної трансплантації ми можемо розраховувати на те, що у пацієнта ремісія буде тривалішою або взагалі пожиттєвою. Алогенна трансплантація показана насамперед пацієнтам зі злоякісним захворюванням крові – лейкемією. При проміжній, несприятливій групі перебігу захворювання пацієнтам показане виконання трансплантації кісткового мозку, а також при лімфомах, важких імунодефіцитах, деяких ревматологічних захворюваннях. Тобто спектр надання цієї послуги дуже широкий. У деяких випадках це стандартна терапія, подекуди – опція терапії. Тобто не можна сказати, що всім пацієнтам буде показана трансплантація, ні. Вона потрібна лише тоді, коли трапився рецидив, якщо це несприятливий перебіг або певні захворювання: без перезавантаження кісткового мозку пацієнт не може видужати», – пояснює Богдан Скульський, завідувач блоку трансплантації кісткового мозку, відділу гематології та трансплантації кісткового мозку Черкаського клінічного онкологічного центру.
Забір донорських клітин кісткового мозку проводять у два способи:
у 80% випадків стовбурові клітини відбирають із циркулюючої крові за допомогою сепаратора крові;
у 20% – стовбурові клітини забирають за допомогою голки та шприца з тазових кісток. Весь процес проходить під загальним знеболенням.
Коли знаходять пару донор-реципієнт в українському або світовому реєстрі донорів кісткового мозку, пацієнта починають готувати до пересадки.
Наразі в Українському реєстрі донорів кісткового мозку налічується понад 13 тисяч людей. У світовому ж реєстрі – більше ніж 42 мільйони потенційних донорів.
У серпні 2021 року в Черкаському клінічному центрі онкології вперше пересадили стовбурові клітини дорослій пацієнтці від неродинного донора. Нею стала 18-річна Еліна Торопенко. Тоді типування проводили в єдиній в Україні лабораторії відповідного рівня – «Охматдиті». За його результатами донора для дівчини підібрали аж в Німеччині. Трансплантація минула успішно. Тоді на виписку Еліни в Черкаси приїхав міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Медики звернулися до нього з ініціативою закупити новітнє лабораторне обладнання, а міністр пообіцяв їм належну підтримку від держави.
У 2024 році 9 медичних закладів України отримали дозвіл на проведення трансплантації стовбурових клітин. П’ять із цих лікарень – у Києві. Перелік закладів визначила Національна служба здоров’я (НСЗУ).
Як зазначають в Українському центрі трансплант-координації, за 9 місяців 2024 року в Україні здійснили 290 трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин, із них 48 – дітям. Це на 15 відсотків більше проти аналогічного періоду минулого року.
У трійці закладів, які проводять найбільше таких трансплантацій, – НДСЛ Охматдит (54), Черкаський клінічний онкологічний центр (53), Київський міський центр нефрології та діалізу (52). Протягом січня-вересня цього року в Черкаському онкоцентрі здійснили 25 аутологічних трансплантацій кісткового мозку, 5 – алогенних родинних, 13 – алогенних неродинних та 10 гаплоідентичних.
Хто може стати донором?
– чоловіки і жінки віком від 16 до 58 років;
– люди, вага тіла яких становить понад 40 кг;
– люди без хронічних хвороб чи будь-яких інших тяжких захворювань;
– готові пожертвувати для будь-якого пацієнта, який потребує.
Якщо у вас ствердні відповіді на всі 4 тези – ви маєте право стати донором кісткового мозку. Що для цього потрібно?
1. Зареєструватися онлайн на сайті Українського реєстру донорів кісткового мозку. Заповніть форму-заявку, щоб отримати тестовий набір донора. Вам відправлять його поштою.
2. Зробити тест. Cкористайтеся тест-набором: потріть паличками за щоками і відправте їх у конверті назад за адресою, що вказана на звороті.
3. Чекайте на збіжність. Процес пошуку пари складний, тож можуть минути місяці або навіть кілька років, допоки з вами зв’яжуться щодо донорства.
4. Подаруйте. Коли ваші клітини зійдуться з клітинами хворого, ви, без перебільшення, отримаєте шанс урятувати людині життя.
Що є процесом донорства?
Зазвичай використовують два методи донорства стовбурових клітин.
Варіант 1 / 80% донорів: пожертвування стовбурових клітини із циркулюючої крові.
Протягом п’яти днів донорові вводять спеціальний препарат, що значно збільшує кількість стовбурових клітин у крові. На п’ятий день проводять аналіз крові, щоб перевірити кількість циркулюючих стовбурових клітин. Далі необхідно пройти процедуру аферези — донора під’єднають до спеціального апарату (клітинного сепаратора), що забирає кров через вену в одній руці, «відфільтровує» стовбурові клітини, повертаючи кров до тіла через вену в іншій руці. Це триває 3–5 годин, залежно від необхідної кількості стовбурових клітин. Донори тромбоцитів вже знайомі з цим апаратом. Загальна анестезія та подальше перебування в лікарні не потрібні. Можливі побічні ефекти: біль у кістках, іноді головний біль, стомлюваність, проте вони проходять через 1–2 дні.
Варіант 2 / 20% донорів: пожертвування самим кістковим мозком, тобто отримання стовбурових клітин з тазових кісток.
Це роблять за допомогою голки та шприца під загальним знеболенням в лікарні. У цьому випадку найбільший ризик пов’язаний із використанням анестезії під час процедури. Оскільки можливе відчуття дискомфорту у місцях, де була встановлена голка, донора госпіталізують у клініку на 1–2 дні. Можливі побічні ефекти: біль у кістках, втомлюваність, синці у місці забору, які скоро проходять.
Лікарі можуть рекомендувати конкретний метод забору, проте вибір завжди залишається за донором.
Процедура відбору біоматеріалу безпечна для донора?
Богдан Скульський наголошує, що не кожна людина може бути донором. Донор має свої обмеження, його обстежують перед трансплантацією, якщо виявлять якісь протипокази – донація не відбувається. Тому це повністю безпечно. Збирають лише близько 5% стовбурових клітин, і теоретично людина може бути донором кілька разів, хоча на практиці зазвичай донором стають лише один раз.
Чому в людей виникають міфи та стереотипи?
За уточненням Скульського, коли не існувало препаратів, що дають змогу створити надлишковий пул стовбурових клітин, єдиною опцією забору для трансплантації був забір із тазової кістки. Сьогодні ця процедура суттєво відрізняється: 80% донацій пов’язані зі збором стовбурових клітин з циркулюючої крові. Насправді це виглядає як переливання компонентів крові: пацієнту встановлюють катетер і крапають попередньо зібраний колектор стовбурових клітин. У дуже рідкісних випадках проводять забір у донора з тазової кістки, коли це кістковий мозок. «Трансплантація кісткового мозку» – це досить таки архаїчне формулювання, зараз це називається «Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин».
Суспільство достатньо поінформоване про проблему донорства трансплантації кісткового мозку?
«Важко відповісти. Якщо брати до уваги кількість потенційних донорів, то ні, недостатньо поінформоване. Але існує багато заохочувальних та інформаційних заходів, які часто ініціює Український реєстр донорів кісткового мозку. До тематичних онлайн- та офлайн-зутрічей долучаються студенти-медики та студенти інших навчальних закладів, а також центри трансплантації. Насправді важливіша не так інформованість населення про донорство, як рівень базової медичної освіти, що, на жаль, залишається на досить низькому рівні. І коли ти пояснюєш молодій людині, що це повністю безболісно – однаково є якісь нюанси, пов’язані зі стереотипами.
Для людей віком до 35 років процедура щодо реєстрації донорства є абсолютно безкоштовною. Це – як забір мазка зі слизової внутрішньої частини щоки, абсолютно безболісно. Але все одно багато людей не погоджуються. Важко сказати чому.
Поінформованість населення точно недостатня. Чи робиться щось, щоб вона покращилася? – робиться. Але, якби на державному рівні цього було більше – результати були б кращі. Зокрема, залучення медійних осіб дає певний пуск. Як мені відомо, участь блогерів давала приріст заявок на реєстрацію донором у кілька сотень людей. Чи багато це чи мало? У світових масштабах – мало, а для нашого реєстру – це дуже гарний результат», – пояснює Богдан Скульський.
Чому донорство важливе?
Лише 25% хворих можуть мати родинного донора. Для інших необхідно знайти неродинного донора у спеціальних реєстрах.
Щогодини одній людині діагностують рак крові в Україні.
Як зберегти життя?
Можливість збігу генотипів між двома випадковими особами дуже мала. Тому що більше людей стали потенційними донорами кісткового мозку, то вищі шанси знайти необхідного донора для хворої людини.
Щороку понад 350 українців потребують трансплантації кісткового мозку від неродинного донора – такі дані Європейської спільноти з пересадки гемопоетичних стовбурових клітин (EBMT).
В Україні діє Український реєстр донорів кісткового мозку.
Закликаємо всіх приєднуватися до спільноти небайдужих!
https://www.facebook.com/ubmdr
https://www.facebook.com/reel/909991641272450
Авторка: Неля Погуляйко, студентка 2 курсу ОП “Журналістика” ЧНУ ім. Богдана Хмельницького
Менторка: Юлія Світайло
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Інноваційні підходи до наукової та журналістської практики» від Чеської громадської організації «Асоціація з міжнародних питань», що реалізується за фінансової підтримки Програми Трансформаційної співпраці Міністерства закордонних справ Чеської Республіки
