У селі Легедзине на Черкащині тривають роботи над створенням унікального павільйону, який має відтворити елементи культури трипільської цивілізації. Павільйон споруджують на території Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», і він покликаний не лише зберегти найдавніші в Європі гончарні горни, а й стати новим культурно-освітнім центром, туристичною атракцією, присвяченою одній із найзагадковіших цивілізацій Європи, розповідає керівник заповідника та ідейний натхненник Владислав Чабанюк:
«Майстри працюють над дахом павільйону близько місяця. Це, до речі, одні з кращих майстрів, які працюють на території України. Вони недавно накривали хати у заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка». Працювали і у Львові, й Ужгороді. Форма даху мінялася. Її придумав я. «Танцювали» від наших старих склопакетів, які в нас там лежать. Тому ось тут між стовпами будуть тоновані склопакети. Ну і дах, звичайно, має трохи нагадувати покрівлю трипільських будинків. Там є, бачите, і очі, і будуть роги».
Павільйон зводять, аби захистити унікальні історичні обʼєкти – гончарні горни – багатоканальні печі, знайдені під час археологічних розкопок у сусідньому селі. Вони є унікальним свідченням високого рівня технічного розвитку трипільців. Згідно з дослідженнями, ці конструкції використовувалися для масового виробництва керамічних виробів – посуду, прикрас, культових статуеток. Трипільська кераміка вражає своєю майстерністю: тонкостінний посуд оздоблений складним орнаментом, переважно у вигляді спіралей, хвиль, символів, що асоціюються з космосом, родючістю та життям. За словами директора заповідника Владислава Чабанюка, ці горни – справжній скарб, проте час і природні умови становлять загрозу для їхнього збереження.
«Трипільці створили унікальну технологію обпалювання кераміки, яка не має аналогів у тогочасній Європі. Наше завдання – не лише захистити ці пам’ятки, а й зробити їх доступними для майбутніх поколінь. Це багатоканальні горни з Трипільського поселення Тальянки. Їм близько шести тисяч років і це одні з найдавніших багатоканальних горнів для тогочасного світу. Бо зазвичай у той час вони були невеликі й там було одне таке гніздо, один канал. Вважалося, що багатоканальні з’явилися десь на межі доби бронзи та раннього заліза, але не в трипільський час точно. І от німецькі археологи, геофізики в 2012 році провели дуже гарні дослідження, де вперше побачили такі горни», – зазначає Чабанюк.
Павільйон матиме традиційну стріху з очерету, спеціально привезеного з дельти Дунаю. Очеретяні дахи – давня традиція української архітектури, яка чудово поєднує функціональність і естетику. Над її створенням працюють майстри з Полтавщини, які досконало володіють технікою реконструкції автентичних дахів. Використовуючи традиційні інструменти, такі як підбивало та драбини з гачками, майстри демонструють мистецтво, яке сягає корінням у глибину століть:
«Хочу сказати, навіть, якщо є кошти, потрібний очерет для стріхи знайти не просто. Ми колись думали зекономити. Це було ще раніше. Так от ми вирішили, що за зиму наріжемо цього очерету, хлопці приїдуть і накриють нам. Потім ми цей очерет склали на стороні та й спалили його. Тому що тут має бути очерет, який росте один рік. Він має бути однаковий. Там багато нюансів і вже от перед широкомасштабною війною активно в цьому напрямку південь України почав працювати. Там навіть комбайни є, що його зрізають, тюкують, пакують і, в основному, відправляють у Західну Європу. Це не дешеве задоволення мати такий очерет. Зокрема оцей очерет, що приїхав, то Максим, який керує цим процесом, домовляється, де його можна дістати. Херсон практично відпадає, Миколаїв – під питанням, Одещина теж. Але ця у нас очерет із міста Вилкове, із дельти Дунаю, що на Одещині», – пояснює Владислав Чабанюк.
Внутрішній простір павільйону буде оформлений у стилі трипілля: там будуть керамічні горщики, стилізовані елементи декору, освітлення, яке створюватиме атмосферу давнини. Трипільська культура (5400–2750 рр. до н.е.), названа на честь села Трипілля на Київщині, була однією з найрозвиненіших культур енеоліту в Європі. Її представники заселяли територію сучасної України, Молдови та Румунії. Вони першими на наших землях впровадили орне землеробство, вирощували пшеницю, ячмінь, просо, льон. Після завершення будівництва доторкнутися до такої старовини зможуть відвідувачі.
«Тепер у нас є музейний комплекс: є експозиція, є відтворена трипільська хата і є павільйон, де ми можемо бачити залишки унікальних багатоканальних горнів, одних із найдавніших у світі. Там буде екран, ми будемо дещо показувати, розповідати, а на вулиці буде поруч відтворена піч – горн, який створимо за зразками археологічних знахідок. Такий горн буде діяти й відвідувачі зможуть побачити й відтворений горн і те, що залишилося від тих давніх горнів, яким уже тисячі й тисячі років», – говорить директор заповідника.
Проєкт зі створення трипільського павільйону фінансується за рахунок доброчинників – відвідувачів заповідника, говорить його керівник:
«Це почалося просто з людей, які повернувшись після екскурсії до нас сказали, що хочуть вкласти свої гроші в цей об’єкт. Ми відмовлялися, бо це ж не на часі. Вони розповіли, що допомагають і ЗСУ, і хочуть, аби об’єкти нашої археологічної спадщини були збережені й щоб можна було їх бачити відвідувачам. А потім доєдналися ще й інші люди».
Очікується, що павільйон стане важливим туристичним та науково-освітнім центром, популяризуватиме Трипільську культуру. Та головне – він допоможе зберегти унікальні об’єкти, які вразливі перед часом та погодними умовами:
«Ми вже бачимо, що дерево почало розсихатися. І попри складний час розуміємо, що стародавні горни треба зберегти. Зараз їх ніхто не бачить – вони накриті шифером. Десять років вони просто тут стоять у нас на території».
Про дату відкриття павільйону точно не говорять, бо все залежить від погодних умов, розповідає Владислав Чабанюк. Утім, за найоптимістичнішими планами – впоратися до кінця року. Відкриття павільйону має стати справжнім святом для всіх, хто цінує історію та культурну спадщину.
Слава Ярова
