Ікона із зображенням святого пророка царя Давида та пророка Аарона (фрагмент іконостасу з невідомої церкви) два десятиліття пролежала поза експозицією Черкаського обласного краєзнавчого музею. Показати її відвідувачам не було можливості через поганий стан витвору — живописне зображення на іконі було пошкоджене та розділене навпіл. Колись її знайшли, дивом вцілілу, у хаті в селі Полуднівка, що на Чигиринщині. А з 90-их років вона зберігалася у музейній шафі відділу етнології та чекала свого часу, зокрема на меценатів, які б інвестували в її реставрацію. Відтепер реліквія, що отримала друге життя, стане експонатом відділу етнографії краєзнавчого музею.
– Понад двадцять років зберігалася просто в кабінеті, у шафі. Наші наукові співробітники шукали можливість щодо її відновлення, — розповіла директорка Черкаського обласного краєзнавчого музею Ірина Собко. — У 90-х роках наш колишній завідувач відділу етнографії Микола Корнієнко, знаходячись у дослідницькій експедиції в Чигирині знайшов цю унікальну ікону. Йому та дружині Галині Іванівні її передала буквально в руки молода родина, що успадкувала хатину та позбавлялася «старого мотлоху». Віддали, бо не знали, що з нею робити далі. Утім, як свідчать науковці, ця ікона є частиною іконостасу 18 століття, написана в стилі українського бароко. Відреставровану та повернену до фондів краєзнавчого музею ікону я вважаю таким чудовим новорічним дивом і подарунком усім черкащанкам.
Згадала Ірина Собко добрим словом і завідувачку відділу етнології Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторію Наумчук, яка наполегливо, із року у рік, шукала меценатів, які б поновили реліквію.
Необхідні кошти на реставрацію ікони «Святого пророка царя Давида та пророка Аарона» надійшли від небайдужої черкащанки та керівниці компанії Manezh Марини Дяченко і її однодумців. За словами пані Марини, зробили команда це за покликом душі.
– Це можливість залишити після себе відбиток доброї справи майбутнім поколінням, — прокоментувала вона. — Саме мистецтво дозволяє людині увійти в діалог із самим собою із часом.
Реставраторка, яка здійснила диво та відновила ікону, Наталія Кунець, припускає, що наймовірніше святий образ належав Медведівському монастиреві. Хоча це лише припущення.
Ікону, за її словами, буквально довелося «лікувати». Понад місяць пішов на зняття шару сріблянки та пластиліну. А потім врешті «відкрився» автентичний вигляд.
– Ікона мала доволі занедбаний стан до реставрації, була щедро покрита сріблянкою, мала потертості (до господарі, яким вона колись належала, ретельно протирали її). Також ікона мала розлом посередині. Тож реставрація виявилась непростою, – розповіла пані Наталія.
Тетяна Євген’єва
