
Пам’ять про українського поета-шістдесятника, журналіста Василя Симоненка вшанували на мистецькому вечорі в Черкаському драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Цьогоріч, 8 січня 2025 року витязю української поезії виповнилося б 90 років.
Симоненківський вечір об’єднав представників влади, освітян, діячів культури, письменників, воїнів ЗСУ, а також поціновувачів творчості автора.
Під час заходу також відбулося урочисте нагородження лауреатів премії Василя Симоненка. Цьогоріч премія також відзначає ювілей — уже 30 років нею нагороджують талановитих письменниць та письменників України.
Лауреатом у номінації «За кращу першу поетичну збірку» за збірку «Тільки не пиши мені про війну» став поет із Краматорська Павло Вишебаба. Першість у номінації «За кращий художній твір» отримав черкащанин, автор книги «Кросна» Григорій Діхтяренко, якого також нагородили почесною грамотою Черкаської обласної державної адміністрації і обласної ради з нагоди 75-річчя.
Почесними дипломами лауреатів української літературної премії імені Василя Симоненка нагородили очільник Черкаської ОВА Ігор Табурець та голова конкурсної комісії Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Володимир Поліщук.
— Наш Симоненко дійсно відвертий, відданий Україні, поет без каменя за душею, журналіст, шістдесятник, він насправді був не просто письменником, він був волелюбцем, борцем проти радянщини. Його творчість надихає і дає можливість сьогодні нашим захисникам на всіх напрямах творити і боротися за нашу країну, — зазначив очільник Черкаської ОВА Ігор Табурець.
Григорій Діхтяренко висловив подяку за таку високу відзнаку його творчості й подякував тим, хто допоміг надрукувати книгу, яка й принесла йому цю відзнаку. Лауреат премії Павло Вишебаба прочитав вірші із власного творчого доробку, а також продекламував вірш іншого письменника — Максима Кривцова, роковини смерті якого припали на переддень ювілею Симоненка.
— Василя Симоненка мені хочеться назвати своїм другом. Він пішов від нас зовсім молодим — моїм побратимам часто більше років, ніж було йому. Сьогодні ми були на його могилі і, ви знаєте, мені не було соромно. Мені здається, він би пишався нами — тим, що роблять українці, захищаючи свою країну, — звернувся до залу лауреат премії, поет та військовий Павло Вишебаба.
Своїми спогадами про Василя Симоненка поділилася і Катерина Голобородько. Зокрема, пригадала, що свій перший вірш написала у подарованому поетом блокноті. Жінка також подякувала колективу обласної бібліотеки для юнацтва імені В. Симоненка за їхню роботу задля популяризації творчості письменника.
Про роботу бібліотеки згадав і її директор Федір Пилипенко. Зокрема, поділився роботою колективу в ювілейний для Симоненка рік та зазначив, що хотів би, аби присвячені поету заходи не були одноразовою кампанією, а слово шістдесятника несли щодня. Додав також, що флешмоб, розпочатий обласною бібліотекою до 90-річчя Василя Симоненка, поширився не лише Черкащиною, а й усією Україною.
— Слово Симоненка шириться Україною. Я думаю, що скоро воно буде ширитися світом, — зазначив Федір Пилипенко.
Про важливість особистості Симоненка говорив й Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, який подякував Черкасам за вечір пам’яті поета та проведення церемонії нагородження лауреатів премії:
— Сьогодні, коли ми говоримо про Василя Симоненка, мені, звичайно, хотілося б говорити про те, ким він був для свого літературного покоління. Для покоління 20–30-річних юнаків і дівчат, які сміливо постали проти тоталітарної радянської системи, не боялися викривати приховані сторінки української історії, і перебуваючи чи в Бабиному Яру, чи на могилі Тараса Шевченка у Каневі, вони мріяли про вільну українську державу, про українську мову в школах, про вільне спілкування мовою незламних героїв і борців і в селі, і в університетах, і в органах влади.
Лауреати премії імені Василя Симоненка також отримали відзнаки від Національної спілки письменників України.
Як зазначив голова НСПУ Михайло Сидоржевський, Василь Симоненко — особливий поет, для кожного з нас. Це унікальна постать в українській літературі — в сучасній та класичній. Він — це не лише потужний талант, не лише громадянська позиція попри морок радянського часу, в якому він жив. Він — надзвичайно духовно просвітлена особистість.
— Кожна епоха, кожен час дарує нашій землі таких митців, героїв, титанів духу, яким був і залишиться назавжди в українській літературі Василь Симоненко, — зазначив Михайло Сидоржевський.
Після урочистої частини на гостей вечора пам’яті чекало дійство від режисера-постановника Станіслава Садаклієва — на сцені актори театру втілили сюжети творів Василя Симоненка. Зокрема, глядачі почули реп на вірші «Монархи» та «Некролог кукурудзяному качанові…». Артисти балету відтворили слова поезій танцями.
Найвідоміші твори прозвучали у супроводі оркестру й вокалістів, зокрема, «Лебеді материнства» та «Ой майнули білі коні».
На сцені театру ожили також і вірші «Дотліває холод мій у ватрі», «Можна», «Гей, нові Колумби й Магелани» та інші твори витязя української поезії.
Більше світлин – за лінком
Ольга Ярмолич