Легендарний 1-й окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла: підрозділ, де понад усе цінується людина

Легендарний 1-й окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла: підрозділ, де понад усе цінується людина

Реальні Леонардо Да Вінчі і Ріхард Вагнер не мали жодного шансу зустрітися за життя: знамениті митці жили й творили у різні часи, між якими – прірва у більш як три століття. Імена флорентійського художника і саксонського композитора несподівано гучно зазвучали поруч на весь світ у дивовижному контексті – новітньої війни ХХІ століття, розв’язаної росією на території України…

Бійців українського комбата з позивним «Да Вінчі» називали «вовками», а найманців російського ПВК «Вагнер» – «музикантами». Під виття снарядів і какофонію вибухів «вовки» і «музиканти» зійшлися у пекельному двобої в містечку Бахмут на Донеччині та його околицях. З обох сторін билося багато підрозділів, але затяті українські воїни з вовками на шевроні і російські найманці, у яких на шевронах було зображення людських черепів, у світовій пресі тоді згадувалися найчастіше.

Початок 2023 року став трагічним для штурмовиків легендарного комбата «Да Вінчі» – «стираючи» на попіл вагнерівців, батальйон «вовків» і сам ніс великі втрати. Місто-герой, прозване «фортецею», з дня у день відправляло «на щиті» додому все більше лицарів, які загинули у рубці проти російських найманців. 7 березня від осколкових поранень, несумісних з життям, відійшов у засвіти комбат Дмитро Коцюбайло – легендарний «ДаВінчі». Трьома тижнями раніше, 15 лютого, на околиці міста Лиман на Донеччині від вибуху ворожої ракети загинув і його побратим, очільник батальйонної розвідки Євген Саража (позивний «Джек»).

Саме в цей час, навесні 2023-го в батальйон нарешті перевівся Юрій «Сафарі» Битяк. Позивний «Сафарі» був натхненний славою «Да Вінчі» – першого добровольця, який став Героєм України у 2021 році, коли йому було всього 25 років. А «Джек» якраз і загітував його перейти в підрозділ – Саража й Битяк з одного міста родом – зі Сміли на Черкащині. Обох командирів на момент переходу в батальйон він вже не застав, та за обох загиблих повоювати у Бахмуті встиг, хоча й не довго…

Запам’ятав липневий день в околицях Куп’янська, як неймовірно спекотний – і в плані погоди, і в плані розпеченого металу, який звідусюди сипався. Росіяни оточили їхню четвірку, кожен з яких вже мав поранення – і тоді включилася українська артилерія. Ворогів перемололи снарядами на вінегрет, хоча вони були за якихось 20 метрів від бійців «Да Вінчі». Арта «накидала кабачків» 105-го калібру НАТО так віртуозно, наче не з потужною гаубицею працювали, а з тоненьким лезом хірургічного скальпеля. З оточення «Сафарі» і його побратими вийшли – далі були місяці лікарні і затяжна реабілітація.

У ці дні «Сафарі»-Битяк знову на рідній Черкащині, виконує спецмісію популяризації рекрутингу до свого батальйону – 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» ім. Дмитра Коцюбайла. Зустрічається з очільниками районів і територіальних громад – каже, це той випадок, коли воєнний досвід допомагає в житті.

«Жодні онлайн-переговори не здатні замінити живе спілкування, – ділиться «Сафарі» у розмові з журналістом. – З тими, хто домагає нам в тилу, потрібно розмовляти особисто. Приємно вражений тим, наскільки потужно земляки «включаються» у справу допомоги військовим. І це не тільки «перевірені часом» як волонтери голова моєї рідної Березняківської ТГ Володимир Дорошенко чи очільниця Черкаського району Валерія Бандурко – допомагають на всіх рівнях і в усіх районах Черкащини.

Коли мене запитують, у чому переваги батальйону «Да Вінчі» (1 ОШБ) – відповідаю, що це не лише власна славетна бойова історія підрозділу, а й поєднання кращих давніх традицій із сучасним озброєнням і технологіями. Скажімо, перед виходом на виконання бойового завдання у обговоренні поставлених задач бере участь вся група, яка задіяна на їх виконання. Хтось у цьому знайде відголоски рішень давнім «козацьким колом», а хтось – просто згадає, що так діють сучасні підрозділи США, де завдання знає не лише офіцер у штабі й сержант, який веде групу, а й кожен боєць цієї групи наперед знає, які саме завдання він має виконати. Точно так само, як і на фронті, до виконання завдань зараз намагаємося максимально задіяти і волонтерів. У особистій розмові краще виходить пояснити, що поділ на фронт і тил у країні, яка воює – поняття відносне…»

Юрію «Сафарі»-Битюку зараз 41 рік, його синові – 14. «Сафарі» хоче, щоб так, як зараз цифри у їхньому віці «прописані у зворотній бік» – так само інакше склалася й синова доля у дорослому віці. Щоб не довелося знову воювати з тими, у кого, як показує досвід – ненависть до українців буквально на генетичному рівні.

Пригадує, як сам приймав рішення йти на війну: «О 4-й чи 5-й годині ранку 24 лютого 2022 року був з друзями на рибальській базі «Долина квітів» під Смілою, коли над нами пролетіла ракета. Зразу ж всі вирішили йти до військкомату…» Доволі довго не хотіли брати до війська, оскільки раніше в армії не служив. Потім була служба у 27-й реактивній артбригаді, після чого з подачі «Джека» таки потрапив до батальйону «Да Вінчі».

Найбільше знань почерпнув від свого командира взводу з позивним «Правий». Зараз «Правому» 27 років, 9 (!) з яких він провів у боях АТО, ООС і повномасштабної війни. Боєць, який отримав п’ять поранень у різний час, лише зараз звільнений з армії за станом здоров’я. І досі залишається величезним авторитетом для «учня», який старший від свого наставника на більш аніж десяток років. «Сафарі» каже, що хоча у «40+» витримувати навантаження штурмовика вже й важкувато, але «Правий» навчив абсолютно усього, що треба знати не просто, щоб вижити в бою, а й перемагати…

«1-й ОШБ «Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла має добре оснащення, техніку і зброю, включно з озброєнням країн НАТО. Та найцінніше з того, що є в підрозділі – це люди, – говорить «Сафарі». – Саме тому кожен боєць не тільки отримує сучасну екіпіровку і зброю, але й проходить ретельний вишкіл, перш ніж вирушити на фронт. Саме тому батальйоні – порівняно невисокий рівень втрат. Так само, як техніка у нас проходить швидкі й безкоштовні ремонти у підрозділі, так само люди, які потребують медицинської або психологічної реабілітації, постійно проходять «техогляди» і за необхідності – «ремонт» здоров’я і психологічного настрою. Звісна річ, що коли авто чи боєць потребують вже «капітального ремонту», то робиться це фахівцями за межами батальйону. До речі, у підрозділі доволі багато вихідців з Черкащини, тож коли їду в котрийсь із районів на зустріч з керівниками громад, пригадую, чи є у нас хтось з того чи іншого краю…»

Днями «Сафарі» мав зустрічі на Лівобережжі Черкащини – подумки згадав позивного «Спєц» із Золотоніщини, який загинув у тому ж бою, в якому «Сафарі» отримав поранення. А заодно – іншого золотонісця, позивного «Маяк», що командує ротою у їхньому батальйоні, який зараз розгортатиметься вже до полку.

Восени 2024-го контракт з 1-м ОШБ «Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла підписала молодша сестра загиблого комбата – Олександра Коцюбайло. Нинішній командир батальйону – Дмитро Філатов (Друг «Перун»).

Повторимось: головна цінність у підрозділі тих, кого неможливо «денацифікувати і демілітаризувати» – це люди. Хто не зустрівся із «Сафарі» і його побратимами під час їхніх поїздок областю – той може отримати інформацію про окремий штурмовий батальйон «Да Вінчі» (зокрема про наявні вакансії та можливість допомоги підрозділу) через офіційний сайт батальйону: https://1bat.com.ua/

До речі, саме сьогодні, 20 січня – фактично «День народження» у цього батальйону, який виріс з «Правого сектора»)

 

За інформацією видання «Козацький край»

 

Більше новин у нашому телеграм-каналі − https://t.me/novadoba              

 

 

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x