
Виготовлення традиційних воскових вінків, на жаль, напівзабуте мистецтво. Але є такі майстрині, які не можуть встояти перед цією красою. Тож заповзято беруться вивчати, досліджувати та відроджувати техніки й традиції виготовлення святкових воскових віночків. Серед них і канівська майстриня Неля Прошак. Виставка віночків її авторства, створених старовинним традиційним способом, знайомить черкасців із унікальним мистецтвом у Галереї народного мистецтва. Побачити це диво можна упродовж трьох місяців.
Чим для українців є святковий восковий віночок? Вважався він дуже шанованою прикрасою та вишуканим атрибутом вбрання.
Так, із давніх-давен люди вірили, що такий віночок наділений магічною силою. Відповідно вважали його за особливий обереговий атрибут. А ще ніжний український віночок обов’язково прикрашав голову нареченої під час весільних обрядів. Віночок прикрашав наречену під час сватання та вже під час весілля. А весілля українці гуляли зазвичай після Різдва. Тому й свою виставку Неля Прошак влаштувала у відповідний час.
Виготовити віночок із паперу, воску та дроту не так уже й просто, як здається. Усе це вимагає від майстра знань і терпіння, бо твориться вінок не за день-два, а буває і по кілька тижнів та місяців. Кожну квіточку, листочок виготовляють окремо, а потім збирають у композицію самого вінка.
Неля Прошак перш ніж наважитись показати свій світ воскових віночків, певний час вивчала техніки їхнього виготовлення в культурних традиціях Черкащини, Кіровоградщини та Вінниччини. Першочергово, це техніка, яка базується на вощенні паперових квітів, листочків та інших дрібних деталей, що надають роботі мереживного вигляду.
Тепер пані Нелі має бажання, щоб опановане не залишилось лише їй, тож, щоб досвід не загубився, мріє передати знання наступним поколінням майстринь.
Сама пані Неля зізнається, що кожен новий вінок стає кращим за попередній, є більш вишуканим та оригінальним.
А вперше зацікавилась віночками після яскравої пам’ятної виставки черкаських фотографинь «Від лялі до кралі», які власноруч виготовили та продемонстрували загалу вінки з різних куточків України.
До речі, традиція виготовлення воскових вінків прийшла до українців із Західної Європи в кінці дев’ятнадцятого століття. На той час в Європі були в моді вінки саме з білих квітів, перлів, перламутру. Коли весь той «гламур» докотився до українського села, то дівчата навчились імітувати певні матеріали за допомогою воску та технік воскування. Згодом віск замінив парафін. Дослідники традицій говорять про те, що майже до кінця 80-х років двадцятого століття восковий (парафіновий) вінок був традиційним атрибутом весільного обряду.
Тетяна Євген’єва