Днями була в музеї. Інтерактивне свято Андрія − вдалося! І балабушки пекли, і ворожили, і співали, і Калиту кусали, а на останок ще й вареників наїлися (це називалося «конкурс вареників», а насправді − гостинне пригощання))).Крім того в дійстві брали участь не тільки працівники музею і гості, а й почесні запрошені − справжня руда курка і великий, гарнезний пес (з ними дівчата ворожили собі долю на наступник рік, що вони там наворожили − то таке, а курка з собакою смачно поїли і отримали порцію щирого захоплення і аплодисментів))) А скільки гості всього цікавого дізналися… І ще… Вікторія Наумчук пообіцяла суперовий старовинний рецепт вареників із маком на десяти яйцях і сирі. Усі вареники були смачнючі, але її − диво.
***
− Нє, мого нареченого не так буде звати! − вигукує дівчинка років 10-ти, діставши з хутряної шапки папірець на якому написано «Омелько»… Всі сміються, а дівчинка стурбована і збентежена. У її ворожінні щось пішло не так…
− Ой там наа горііі, ой таам на крутіій, сидііілоо парааа гооолуубів, − дівчата співають, а мені згадався мультик «Жив-був пес» і те що взагалі-то пісня щемлива, про нещасливу любов…
− Ооо! Собачка! Бабушка, він сміється!
− Дивись, як балабушки їсть. Або голодний дуже, або присмачили м’яском.
− Він не голодний, він хароший.
Бабуся гладить дівчинку по голові і щиро посміхається…
− Ой, курка зараз втече, − жінка років п’ятдесяти округлює очі.
− Яка розумаха, але злякалася, − підтримує розмову інша.
− Не втікла, не перший раз навєрно виступає, − обидві зітхнули з полегшенням, що вдалося уникнути ловіння птаха і все пішло за планом…
− Доброго вечора, пане Калетинський!
− Доброго вечора, Пане Коцюбинський!
Парубок в однострої кадета спочатку трохи соромиться, а потім завзято намагається вкусити Калиту. Всі плескають, підтримують. Дівчинка років п’яти, задумливо:
− А я Калиту не піду кусати.
− Чому?
− Бо заміж не хочу…
− Пригощайтеся варениками, − працівники музею завзято припрошують і накладають гостям смакоту.
− Ось ці обов’язково покуштуйте, і ось ці.
− А чому ви не підходите? Ідіть до нас! Ось виделочка, ось тарілочка, Ідіть, ідіть…
Молода пара їсть вареники з одної пластикової тарілочки. Посміхаються:
− Скажи, круті вареники!
− Ага! Іди галочки став. За отой, шо з маком, проголосуй і за той, шо з капустою.
− Ну шо, на піццу не йдем, наїлися вареників, − це моя мама каже)))
− А чай? − це я.
− Ну хіба шо на чай.
− Бачиш, як харашо в музей сходили! )))
− Отож. А я тобі казала, шо наш музей − умнічки.
− Це я тобі казала.
− Яка разніца?)))
У музеї на святі Андрія. Підслухане) Післясмак)
