Нова ДобаНовиниКультура. Освіта

Валентина Коваленко – лауреатка премії імені Дмитра Нитченка

Про оголошення лауреатів премії імені Дмитра Нитченка повідомили в Українській літературній газеті. Отож, лауреатами премії імені Дмитра Нитченка 2025 року стали Валентина Коваленко, Людмила Лисенко, Василь Шуляр.

Валентина Коваленко — письменниця, педагог, громадська діячка, донедавна в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника, м. Канів. Авторка низки навчальних підручників та посібників для вчителів і школярів з літератури рідного краю («Роду криниця віща», «На осонні слова», «Поетичний гербарій» та ін.). Авторка літературознавчих розслідів із питань психології літературної творчості П. Гулака-Артемовського, Т. Шевченка, М. Старицького, М. Драй-Хмари, Тодося Осьмачки («Русалко з куцівських ярів»), Олекси Влизька, Івана Виргана, Зінаїди Тулуб, Василя Симоненка («Його весна говерлила громи…»), В. Захарченка та ін.

Людмила Лисенко — письменниця, тележурналістка, громадська діячка, політолог, етнограф, фольклорист, мистецтвознавець. Авторка відомого роману-трилогії «Світотворення від Марії» про життєвий та творчий шлях української мисткині Марії Приймаченко.

Василь Шуляр – доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри теорії й методики мовно-літературної та художньо-естетичної освіти МОІППО. Заслужений вчитель України. Директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Премія імені Дмитра Нитченка — відзнака, яку щороку присуджують до дня народження письменника (21 лютого) за пропаганду українського слова. Заснована 2000 року Лігою українських меценатів та родиною Дмитра Нитченка (Австралія).

Для довідки: Дмитро Нитченко (літературний псевдонім Дмитра Ніценка) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, меценат, що жив і працював у Австралії.

1949 року Дмитро Нитченко разом із родиною переїхав до Австралії: працював у каменоломнях, на електростанції, а у вільний час вивчав англійську мову і писав свої твори рідною мовою, багато з яких після Незалежності були перевидані в Україні. Протягом кількох десятиліть працював учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні. Викладав, писав програми, інспектував, довівши кількість цих шкіл до 55 з 2 000 учнів. Заснував і очолював Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка. Як член Об’єднання українських письменників «Слово» керував австралійською філією цієї організації. Очолював Українську Центральну Шкільну Раду в Австралії.

Читайте «Нову Добу» та слідкуйте за нами:
Інстаграм
Телеграм
Вайбер
Фейсбук