Дитина народилася: як черкащани стають батьками в умовах війни
Коли на світ з’являється дитина, життя родини змінюється. За нових обставин сім’я вчиться взаємодіяти в інакших ролях, а батьки часто тривожаться через підвищену відповідальність. Що треба знати про новонародженого, як мамі й татові зберегти нормальні стосунки між собою, як взаємодіяти з немовлям, а також родичами й лікарями — обговорюємо з черкаськими фахівцями, котрі дбають про здоров’я дітей і спокій батьків.
Це друга частина тематичного матеріалу про батьківство. У першому матеріалі йшлося про підготовку подружжя до пологів, психологічні та інші труднощі в цьому процесі, а також статистичні показники народжуваності останніх років.
В умовах війни наважитися на народження дітей дедалі важче: через непевність майбутнього й загрозу життю бути батьками означає мати більше труднощів і відповідальності.
— Ми всі живемо зараз у зовсім нездоровому полі. І, хоча вже якось звикли, але такі умови не є нормальними. І всі ті проблеми, що лягають на батьків за звичних обставин, в умовах війни помножені на 100, тому що ситуація не залежить від нас, — каже черкаська психотерапевтка Анастасія Мікрюкова.
Анастасія Мікрюкова, психотерапевтка, раніше — лікарка-педіатр, консультантка з питань грудного вигодовування
Очевидно, війна значно впливає на рішення стати батьками. Однак, на думку психотерапевтки, до батьківства за будь-яких умов варто підходити усвідомлено, адже йдеться про ціле життя дитини й відповідальність батьків за її виховання.
Жінка й чоловік або мама й тато: нові ролі в сім’ї
Черкащанка Тетяна нещодавно народила первістку — Поліну. Породілля каже, що її вагітність минула легко. Важливою частиною цього періоду для неї стали постійна фізична активність і пошук піднесених емоцій — для себе і, відповідно, для дитини в утробі.
— Я робила зарядку зранку, прогулювалися з чоловіком у парку кожен день. Були на виставах у театрі, слухали класичну музику, перед самими пологами відвідали зоопарк. Я просто чекала цього моменту й налаштовувала себе на те, що все буде добре, — говорить жінка.
Тетяна зізнається: розуміла, що народжувати буде боляче, але не до кінця знала, чого очікувати.
Тетяна (30 років) та Олексій (37 років), батьки новонародженої донечки, Черкаський міський пологовий будинок
— Я думала, що буде легше. Хоча й не так плачевно, як іноді хтось розказує, мовляв більше не піду “за другим”. Медики дуже допомагали, класний персонал і дуже хороша чергова бригада. Зараз відчуваю лише щастя, що це маленьке сонечко вже з нами, — ділиться Тетяна.
Поряд із дружиною Тетяною всі ці дні — чоловік Олексій. Він був разом із породілею в пологовій залі, а з народженням малечі пеленає, змінює підгузки, бере участь у налагодженні грудного вигодовування, допомагає і самій жінці з гігієною, туалетом і перевдяганням.
— Це все дуже важливо для батька, особливо в перші дня життя дитини, щоб зрозуміти, яка це нелегка праця. І без досвіду важко буде, — каже Олексій.
Опція партнерських пологів з’явилися в Україні порівняно недавно. Сьогодні жінка має право брати в пологову залу не лише свого чоловіка і навіть не одну людину: це може бути також мама, сестра, доула, перинатальний психолог тощо. Про роль партнера, зауважує черкаська акушер-гінеколог Тетяна Лихограй, важливо домовитися заздалегідь, визначивши межі дозволеного.
Тетяна Лихограй, акушер-гінеколог, консультантка з питань грудного вигодовування
— Насправді люди, котрі давно разом, і так добре знають потреби одне одного. Якщо жінка просить чоловіка про присутність на пологах — значить, це справді для неї дуже важливо, і впоратися без партнера їй буде непросто. Щось радити тут — зайве, важливо просто йти разом по життю. Ви ж вибрали разом жити це життя, разом зачати й народити дитину. Тож жінка й чоловік — рівноцінні учасники процесу при народженні спільної дитини. При цьому роль тата — не лише у підтримці, а й у тому, щоб узяти на себе частину обов’язків у пологовій залі, — каже лікарка.
Тетяна Лихограй проводить лекцію для майбутніх мам і татів на курсах підготовки до пологів і батьківства
За словами психотерапевтки Анастасії Мікрюкової, у перші дні й навіть тижні після народження немовляти тіло жінки виснажене, емоції дуже бурхливі. При цьому мамі варто бути готовою до безперервного вигодовування й налагодження контакту з малюком. Тому добре, коли партнер має змогу турбуватися про комфорт новоспеченої мами, створити здорову атмосферу й безпечний простір для жінки, котра щойно народила.
Породілля не обов’язково буде в поганому стані після пологів, але точно буде дуже чутлива, каже психотерапевтка.
Психотерапевтичні поради Анастасії Мікрюкової (з її дописів в інстаграмі)
Чоловіки теж по-своєму переживають періоди до й після народження дитини. Вони мають свої страхи, якими часто не діляться. Якщо мама в декреті (як частіше буває), то тато може сильно напружуватися через робочі проблеми, адже на ньому — велика відповідальність за фінансове становище сім’ї. Іноді у чоловіків справді є тривожність щодо немовляти: бояться підійти й навіть дихнути поряд.
— Якщо вагітна жінка вже має контакт з дитиною у своєму тілі, і часом взаємодіє з нею на якомусь інтуїтивному рівні, то в чоловіка часто цього немає. У цей момент дуже важливо мамі немовби познайомити тата і дитину, привести їх один до одного. Це важкий момент, тому що жінка часто сама перебуває в надто чутливому стані й потребує підтримки. Потім зазвичай чоловіки втягуються, і все у них виходить, але спочатку їм теж важко, — пояснює психотерапевтка.
Із народженням дитини треба вчитися взаємодіяти в нових ролях. І жінці, і чоловікові варто бути готовими до того, що з появою немовляти обоє можуть опинитися в досить неадекватному стані. І якраз на етапі підготовки до батьківства треба обговорити, як вони виходитимуть із кризових ситуацій.
— Не треба ідеалізувати цей період. Краще разом уявити реальну ситуацію з немовлям на руках, коли ви не можете нікуди вирватися або й не хочете нікуди йти і відповісти собі: як я діятиму в таких умовах? Можна підготувати якісь особливі ритуали для вас двох, щоб післяпологовий період не став неприємним сюрпризом. Не обов’язково це триватиме усі перші три роки, але будуть такі собі точки максимальної напруги, тож краще про них проговорити, — говорить Анастасія Мікрюкова.
Так само важливо відразу виявити будь-які розбіжності щодо годування дитини, виховання, вакцинації тощо — щоб і це не стало несподіванкою через кардинально різні точки зору.
Одним зі способів подбати про подружні стосунки майбутніх батьків є парна психотерапія.
— Мікроконфлікти, розбіжності в парі можливі вже під час вагітності, а коли проблеми не вирішувати — вони посиляться в кілька разів. Якщо немає змоги відвідувати терапію, то хоча б розмовляйте один з одним, приділіть час діалогам. Не лише про те, яке ліжечко вибрати чи колір шпалер, а обговорити можливі складні моменти: що робитимете, коли будете не виспані, якщо в когось просто голову знесе? — пояснює психотерапевтка.
Що треба знати про новонародженого
Перше, що потрібно батькам новонародженого, аби трохи заспокоїтися з народженням малюка, — це те, що “зламати” дитину дуже тяжко, тому не бійтеся брати її на ручки, не бійтеся давати їй багато любові й уваги. На цьому наголошує черкаська лікарка-педіатр, консультантка з питань грудного вигодовування Альона Гречана.
Альона Гречана, лікарка-педіатр, консультантка з питань грудного вигодовування
— Дитина не стане “ручною” від того, що ви часто носитимете її на руках. Це — спосіб взаємодії батьків із дитиною у перші три місяці, коли малюкові потрібно багато контакту, а саме тілесного досвіду й комунікації. Недарма цей період називають четвертим триместром вагітності, — пояснює лікарка.
Сучасні дослідження доводять, що постійна тілесна близькість — буквально на відстані витягнутої руки — із мамою й татом дуже важливі для немовляти. Це впливає і на рівень тривожності новонародженої дитини, і на її подальший розвиток.
Присутність батьків для малюка в перші місяці життя важливіша за купу матеріальних речей, котрі здоровому немовляті насправді не дуже й потрібні, зауважує психотерапевтка Анастасія Мікрюкова.
— Для малюка головне — бути в контакті з мамою, татом чи з іншими опікунами. Маю на увазі саме тілесний контакт: дитину треба багато носити на руках або в слінгу. Зараз чимало агресивного маркетингу, особливо націленого на тих, хто вперше стає батьками і має підвищену тривожність, — часто вони починають скуповувати багато непотрібного. Маленькій дитині насправді дуже мало що з цього потрібно, — каже психотерапевтка.
Анастасія Мікрюкова радить більш зважено підійти до витрачання грошей на немовля. Каже, точно важливішим за всілякі гаджети буде інвестиція в майбутнє дитини — наприклад, медичне страхування. Якщо батькам вдалося налагодити грудне вигодовування і загалом дитина здорова, то нічого додатково не потрібно — ні води, ні підсилювачів грудного молока, ні суміші, щоб краще набирала вагу. Якщо є якісь побоювання й запитання — усе це краще обговорювати зі своїм педіатром.
Новоспеченим батькам Тетяні й Олексієві поки не довелося витратити якоїсь значної суми грошей: купили візок для дитини і всілякі засоби для догляду, батьки подарували ліжечко, друзі надавали речей і порад. Подружжя зауважує, що на нинішньому етапі батьківство для них фінансово необтяжливе.
Так само неважко зараз подружжю й доглядати за малюком. Помічною в цьому стала й підтримка медичного персоналу в пологовому, і самостійна підготовка.
У питанні догляду за дитиною педіатриня Альона Гречана — адепт мінімалізму. Мовляв, що менше буде зайвих маніпуляцій, то краще.
— Купати звичайною водою, протирати очі звичайною водою, протирати під підгузком краще теж звичайною водою — серветки можуть подразнювати шкіру, крем під підгузок можна не наносити, якщо немає почервоніння, — говорить Альона Гречана.
Немовля на прийомі в лікарки-педіатра Альони Гречаної
Із появою немовляти в домі поширеною проблемою є перегрівання дитини. Усі дуже бояться, щоб не замерз або не продуло малюка, натомість вдаються в іншу крайність і перегрівають його. Лікарка-педіатр радить знімати шапку з дитини, особливо вдома, і не боятися влітку вмикати кондиціонер. При цьому комфортна температура в приміщення має становити +18..+22°С, а вологість — 40–60%.
Ще один важливий нюанс, про який варто пам’ятати батькам новонародженого: діти плачуть, і це — норма. Черкаська педіатриня наголошує: не завжди в цьому треба шукати патологію.
— Спершу перевірте базові потреби малюка: чи він не голодний, чи йому не холодно або не гаряче, може, дитина просто хоче на ручки чи в неї брудний підгузок… Якщо всі ці варіанти виключені, тоді це може бути фіолетовим плачем. Це той плач, який триває декілька годин підряд, і батьки ніяк не можуть заспокоїти малюка, при цьому немає жодного захворювання, яке турбує дитину. Цей період невдовзі мине — зазвичай, за 3–4 місяці, — запевняє Альона Гречана.
Головне в цей період — зберегти своє ментальне здоров’я й не наробити біди. Бо коли маленька дитина кричить кілька годин підряд, емоції, що виникають від безвиході, можуть призвести до злості та агресії. Це небезпечно тим, що батьки беруть дитину на руки і починають її трусити, аби вона заспокоїлася.
— За таких обставин може виникнути синдром струшеної дитини, при якому відбуваються сильні пошкодження головного мозку малюка, що можуть бути незворотніми і навіть призводити до інвалідності. Тож, щоб такого не було, важливо тримати свою голову холодною. Якщо ви бачите, що вас накривають емоції, і ви з ними не справляєтеся — зверніться за допомогою, попросіть іншу людину побути з немовлям. Якщо ж поруч нікого немає, краще залишити дитину в безпечному місці (наприклад, покласти в дитяче ліжечко) і вийти на деякий час, поплакати, випустити емоції, видихнути, і з новими силами повернутися до дитини, — пояснює лікарка.
Довіритися педіатрові або хвилюватися за будь-якої дрібниці
Чимало нюансів у догляді за немовлям стають проблемою для тих родин, де є багато помічників, а отже, — і різних підходів до турботи про новонародженого.
Із огляду на це Альона Гречана рекомендує батькам завчасно подумати про безпечне коло людей, котрі допомагатимуть дбати про немовля, точно вас підтримають і допоможуть. Чи це бабусі й дідусі дитини, чи старші діти в сім’ї, чи мамина сестра, головне — мати спільні погляди на догляд за дитиною.
— Є такий термін «бабулінг» — коли бабуся краще знає, як правильно доглядати за дитиною, в чому її купати, і що їсти давати. Якщо у вас занадто різні погляди, і ви не знаходите компромісу з цими людьми, то, можливо, краще не залучати їх до допомоги. Бо ваш батьківський ресурс і так достатньо обмежений, а якщо ще витрачати його на відстоювання власних кордонів — це може бути занадто енергозатратно, — радить педіатриня.
Часто арбітром і рятівним колом у таких непростих ситуаціях може стати якраз педіатр. Це насправді — дуже важлива людина для жінки й чоловіка, котрі вперше стали батьками. Часом дитячий лікар здатен розвіяти їхню тривожність і вселити спокій та впевненість.
Дитина на прийомі в лікарки-педіатра Альони Гречаної
На жаль, як і загалом у медицині, так і в будь-яких інших сферах, серед педіатрів трапляються люди, котрі люблять залякати новоспечених батьків, і тоді після прийому будуть зовсім інші відчуття. Часто, сходивши до кількох дитячих лікарів, можна отримати абсолютно різні рекомендації. Саме тому, щоб не експериментувати й самостійно не ламати голову над істинами медичних питань, Альона Гречана вважає, що є сенс мати людину, якій ви довірятимете й чиї призначння не перевірятимете.
— Пошуком педіатра рекомендую займатися ще до народження дитини. На допологових консультаціях можна отримати відповіді на питання, які вас цікавлять, і бонусом — познайомитися з лікарем, відчути, чи комфортно вам поруч. Соцмережі також можуть дати важливу інформацію, адже багато лікарів ведуть свої блоги — це теж може бути для вас знайомством, щоб відчути цінності іншої людини. Я б рекомендувала звертати увагу на молодих лікарів, адептів доказової медицини. Це дозволить уникати великої кількості зайвих обстежень та призначень і використовувати тільки перевірені методи, — зауважує черкаська педіатриня.
Суперсила педіатра
Хіба може один дитячий фахівець вирішити всі проблеми? Так, педіатр — основний і часто єдиний потрібний лікар для дітей першого року життя. Його сфера компетентності доволі широка. Однак за потреби він залучає мультидисциплінарну команду, даючи направлення до вузькопрофільних спеціалістів.
— У цих питаннях теж є дві медалі: якийсь педіатр може постійно направляти до інших спеціалістів, щоб точно не пропустити якихось проблем, а інший може вважати, що й сам усе може вирішити, і ні до кого не скеровувати навіть тоді, коли в цьому є необхідність. Але межі компетенції завжди є. Ми ніколи не ліземо в роботу вузькопрофільних спеціалістів, тому що це дуже глибокі й точні знання, тоді як педіатр оперує широким та всеохопним досвідом, не лізучи “в глибину”, — упевнена дитяча лікарка.
Важливою навичкою педіатра, на думку Альони Гречаної, є емпатія. Адже його пацієнт — не сама лише дитина, а щонайменше — дитина і її мама, іноді ще додаються тато, бабусі з дідусями, тьоті тощо.
— Потурбуватися про всіх у цій розгалуженій комунікації — дуже важливо. Запитати, як почувається мама, бо це безпосередньо впливатиме на малюка. Пам’ятати про післяпологову депресію. Знайти підхід до малюка, бережно пояснити та відповісти на всі запитання мами. Майбутнє — саме за таким цілісним підходом, що враховує не тільки малюка як щось окреме, а повністю всю сім’ю. І в цьому напрямку розвивається сучасна медицина, — упевнена Альона Гречана.
На її думку, тільки в комплексі професіоналізму й емпатії можна отримати класний результат. Це і є суперсила педіатра.
З народженням дитини на світ з’являються й батьки
Олексій, тато новнародженої донечки, упевнений, що труднощі у батьківстві чекають на всіх, цього не уникнути. І разом із дружиною Тетяною вони готові до викликів батьківства, адже їхнє рішення було зваженим й усвідомленим.
Тетяна (30 років) та Олексій (37 років), батьки новонародженої донечки, Черкаський міський пологовий будинок
— Якщо хочеться стати батьками, потрібно відразу морально готуватися до всяких труднощів. Знаєте, я був присутній на пологах близько 10 годин і за цей час у голові промайнуло чимало думок. Я розмірковував, як це, чому так, для чого ми, люди, взагалі це робимо. Думав про те, як жінка взагалі народжує, як їй важко. Переосмислював те, як мене народжувала мама і як це зараз сприймаю я в ролі батька… Але коли побачив ці оченята, почув перший крик — я зрозумів, що це те, заради чого ми живемо, — поділився Олексій.
Лікарка-педіатр Альона Гречана каже, що з народженням малюка батькам важливо усвідомити, що вони самі відповідальні за свою дитину.
— Поради бабусь і дідусів або подружки, у якої дитина такого ж віку, не будуть експертними. Бо ці консультації засновані лише на їхньому досвіді — з тими дітьми, із якими вони контактували. А кожна дитина унікальна, — каже лікарка.
При цьому педіатриня зауважує: батькам не потрібно бути ідеальними. Достатньо хороші батьки — це вже той ідеал, до якого варто прагнути. В емоційно скрутних ситуаціях, котрі часто виникають у батьківстві, Альона Гречана радить не розчаровуватися й давати собі відпочинок:
— Коли народжується дитина, тоді народжуються і батьки, і ви не можете відразу все знати. Тож дайте собі трохи часу адаптуватися в цьому новому світі батьківства і відпочивайте, коли вже не витримуєте. Пам’ятайте: цей період мине, далі будуть нові виклики і новий рівень вашого батьківства.
На думку черкаської психотерапевтки Анастасії Мікрюкової, діти – це про сенси, про важливість нашого життя. Каже, завжди тішиться, зустрічаючи вагітних жінок, спостерігаючи за сім’ями, які хочуть дитину, готуються до її появи на світ або вже народили.
— Це насправді класно, що люди хочуть ставати батьками, хочуть дітей. Мені це здається символічним: немов квіти, що проростають крізь асфальт, незважаючи ні на що. Особливо — в контексті війни, адже зараз ми живемо, не знаючи точно, коли вона закінчиться, і, відповідно, не маючи можливості зробити чіткий вибір — народити не за війни, а в якийсь інший час. Так, стати батьками загалом і надто зараз — точно непростий момент, але одночасно це дає таку собі опору на реальність, — зауважує психотерапевтка.
Юлія Світайло
Читайте «Нову Добу» та слідкуйте за нами:
Інстаграм
Телеграм
Вайбер
Фейсбук
Ще більше новин — на сайті.
