Емоційно і щиро: зустріч «як до війни» відбулася в черкаській бібліотеці
У Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Василя Симоненка відбулася емоційна та духовно наповнена літературна зустріч. Гостею її стала головна редакторка відомого українського видання з великою історією та солідною читацькою аудиторією — журналу «Жінка» Тамара Маркелова. Власне вона вже знайомила черкаського читача з цим виданням кілька років тому. Утім її присутність зараз органічно доповнила героїня березневого номеру та прикраса обкладинки журналу — черкащанка, письменниця, поетеса, волонтерка Анна Григорович. Особливої атмосфери та мелодики додала участь у спілкуванні відомого черкаського барда, виконавця авторських пісень, режисера Володимира Радька. Участь в зустрічі також взяли студенти Черкаського комерційного економіко-правового фахового коледжу.
Тамара Маркелова нагадала зібранню, чим саме живе зараз журнал «Жінка», як долає виклики, хто є дописувачами та авторами видання, і які рубрики його творці пропонують своїм читачам та підписникам сьогодні.
– Про те, чим живе сьогодні журнал, за бажанням не важко дізнатись із дописів у соціальній мережі фейсбук та через наші «сторіз» в інстаграмі. Власне, це такий сучасний швидкий шлях до свого читача, — розпочала свою розповідь Тамара Маркелова. — Утім, ми раді від того, що друковане слово і досі в нашій країні шанується. І що ми маємо постійну читацьку аудиторію. Звісно, хотілось б більше радісних публікацій. Більше можливо філософських, можливо чисто побутових матеріалів. Адже наші статті зараз відрізняються від того контенту, який був за мирного часу. А коли ж то все було, як вже 11 років Україна у війні?! Тож, традиційно рухаємось у ногу з часом… Публікуємо, першочергово, актуальні інтерв’ю. У грудні цього року обличчям нашого журналу, наприклад, став чоловік, батько п’ятьох дітей, бойовий медик, який під час війни освоїв ще одну професію і тепер обслуговує комплекс ППО. Чергує і захищає певну територію від всього ворожого, що загрожує нашим містам. А ось у квітні матимемо просто фантастичну обкладинку, героїнею якого стане прима Національної опери. До речі, журнал уклав довгострокову угоду про співпрацю з Національною оперою. Ми активно висвітлюємо культурні події, що відбуваються в стінах театру опери, знайомимо з його афішами та всім тим, що може зацікавити справжнього шанувальника оперного мистецтва.
Пані Тамара нагадала, що березневу обкладинку журналу прикрасила неймовірна жінка, черкащанка Анна Григорович. У номері також розміщено розлоге інтерв’ю з нею, в якому та ділиться своїми думками та роздумами-переживаннями щодо реалій сьогодення.
– Анна — відома письменниця з Черкас, яке пише казки та фентезі, і яку знають та люблять в Києві, і не тільки. Ми вже розповідали про неї на сторінках нашого журналу як про чудову дитячу письменницю і просто неймовірну людину. Однак Анна Григорович настільки духовно наповнена, багатогранна та творчо обдарована особистість, що не розповісти читачам про неї вдруге і втретє просто неможливо, — підкреслила головна редакторка «Жінки».
На сторінках журналу «Жінка» можна також знайти чимало рубрик, що є цікавими як жінкам, так і чоловікам. Це і рубрики, що містять оповіді про героїв та героїнь нашого часу, про особистостей, які є честю та гордістю нації, цікаві історичні розповіді та змістовні замітки про нашу минувшину. У журналі завжди є публікації щодо стилю та моди, а ще традиційно багато корисних побутових порад.
— Власне, ми обираємо героїв для публікацій саме таких, щоб на прикладах їхнього життя виховувати нашу усвідомлену українську молодь, — пояснює пані Тамара. — Ми маємо також рубрику «Літературне перо». Завжди радо приймаємо на сторінках журналу талановитих авторок та авторів. Між іншим, нам зараз активно пишуть люди, розповідаючи свої історії. Сьогодні це душевні та автобіографічні оповідки тих, хто пережив реальні жахи війни та втрати. Читаємо їх, готуючи до друку і плачемо.
Тамара Маркелова поділились тим, що багато подорожує Україною, бере участь у різноманітних заходах і за кордоном. Ось буквально нещодавно повернулася з Чехії. Як підсумок — у квітні в журналі буде опубліковане ексклюзивне інтерв’ю посла України в Чехії Василя Зварича для журналу «Жінка».
– Скажу відверто, сьогодні багато більш мобільних інтернет-видань не можуть похвалитись такою журналістською роботою, а наше видання ось має ексклюзивне інтерв’ю з вельми цікавою людиною. До того ж, ми домовились про подальшу співпрацю на майбутні роки протягом всієї каденції пана посла, — зауважила пані Тамара. — Ми обов’язково приділяємо в журналі місце для висвітлення деяких дуже болючих тем. Говоримо про це, я б сказала, сміливо та чесно. Ми не боїмося, бо страшніше за події війни вже нічого гіршого бути не може. Але те, що відбувається всередині країни, коли її починає руйнувати внутрішній ворог, це також страшно, і про це не можна мовчати. Розміщаємо чимало матеріалів від наших талановитих творчих людей — журналістів, літераторів, майстрів, які надсилаються до журналу з-закордону. Друковане слово, хто б що не говорив, викликає повагу. Нехай не всі поки що готові осягнути це. Але я переконана, що прийде час, коли ми зрівняємось із традиціями популяризації саме друкованих засобів масової інформації, як у тій самій Франції, Великобританії, Америці та інших, як ми кажемо, цивілізованих країнах. Там у магазинах та супермаркетах виділені величезні площі під розміщення продукції друкованих ЗМІ. Не все тримається в світі на онлайн форматі насправді. І друковані видання дуже популярні.
Головна редакторка журналу «Жінка» зазвичай у кожному номері пише свою авторську редакторську колонку, на яку завжди чекає читач. Пані Тамара до того ж — успішний публіцист та письменник. Бере участь у багатьох літературних конкурсах та стає їхньою переможницею. Так, у 2022 році стала дипломанткою конкурсу оголошеного польським інститутом літератури. За оповідання про документальні історії війни та історії порятунку. На 80-ті роковини депортації кримських татар Тамара Маркелова взяла участь у літературному конкурсі малих художніх форм. І також стала номінанткою.
Про свою майже трьохрічну дружбу з командою журналу «Жінка», його редакторкою, зокрема, поділилась Анна Григорович.
Вона охоче та з притаманним внутрішнім світлом розповіла про те, що довелося прожити та усвідомити особисто. Про те, що тримає зараз в ресурсі. Її чоловік та син продовжують захищати країну в найзапекліших точках фронту. Родина вже пережила тяжке поранення глави сім’ї. Ця сильна духом жінка мала ще одне емоційне випробування, коли рідна людина прийняла тверде рішення повернутись до побратимів. Пані Анна не втрачаючи свого тепла та жіночності трансформує непрості емоції в вірші, продовжує писати свої арттерапевтичні казки, допомагаючи іншим впоратись із емоційною напругою.
– Нинішній час супроводжується великими переживаннями і за рідних, і за країну. Мені часом здається, що ти психологічно живеш повз потік часу. Час спресовує твої переживання і мчить або навпаки занадто тягнеться. Буває так, що нічого не встигаєш зробити. І навпаки — сів увечері за комп’ютер попрацювати пару годин, і не помітив, що вже сонце сходить. Такі моменти, коли тебе бере в тенета творчість, особливо надихають… Я — казкарка. В душі. З дитинства фантазувала й створювала в уяві свої неймовірні, кращі світи. Писати, між іншим, почала пізно, вже в усвідомленому віці. Сьогодні, коли всі ми переживаємо важкі для сприйняття (саме розумом події), трагічні і водночас героїчні часи, я готова ділитись зі сторінок поважного журналу своїми думками. Для мене є насправді величезною радістю і великою відповідальністю ця моя співпраця з пані Тамарою Маркеловою та очолюваним нею журналом, — розповіла пані Анна. — Нашій творчій дружбі вже три роки. Дійсно важливо, що маю можливість поділитись із читачами тим, що відчуваю, — як жінка, мати, дружина і просто творча людина. Можливо, мої міркування для когось стануть порадою, а комусь підтримкою. Я радо ділюся враженнями про свої подорожі, про моє спілкування з дітками в межах неймовірно важливого проєкту черкаського Ротарі клубу «Я – переможець».
Говорили героїні й про суто жіночі речі. Як, наприклад, сьогодні не втратити жіночності, як попри все залишитись Жінкою. І звісно, про кохання. Тому по ходу майже домашніх, творчих посиденьок гості заходу Анна Григорович та Володимир Радько співали пісень на свої авторські вірші, створивши атмосферу, за якою по сьогоднішніх відчуттях, ностальгуємо. Словом, усе було так, як було колись… до війни.
Тетяна Євген’єва
