У Галереї народного мистецтва в Черкасах 18 січня відкрилась виставка унікальних виробів кераміки головківської традиції заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, працівника Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Євгена Поступайла.
Цей молодий майстер із чутливим та патріотичним серцем завжди дивує своєю творчістю. Всі його твори, які буквально з першого погляду здатні занурити в світ головківського гончарства, хоча й витримані у рамках цієї вікової традиції, а все ж неповторні та наділені власним почерком справжнього майстра.
Євген Поступайло свого часу вивчився на відділенні кераміки Вінницького вищого художнього училища. Утім, як він неодноразово зізнавався, цього було не досить, адже практичних навиків не вистачало. Тож Євген здобув їх, працюючи вже в якості художника-реставратора в Чигиринському державному історико-культурному заповіднику.
— Я навчався гончарству, можна сказати, в Чигирині, — поділився автор та винуватець виставки. — У нас там часто Були симпозіуми, на які з’їжджалися гончарі зі всієї України. Я надивився дечого, дещо своє додав. І звісно захопився дивовижним світом кераміки.
Всі, хто добре знає майстра, розповідають, що він дещо консервативний у творчості, доволі замкнутий у собі, але напрочуд роботящий.
Саме він, за твердженнями колег з чигиринського музею, після смерті визнаного митця гончарних справ Якова Брюховецького зв’язав своїми руками перервану було традицію славнозвісного «Головківського розпису». І не лише відродив, а й підняв виготовлення керамічних виробів на якісно вищий виконавський та мистецький рівень.
На сьогодні Євген Поступайло володіє практично усіма техніками гончарства: точіння, ліпка, розпис, лощення, фляндрівка тощо.
− В Україні гончарів фактично не вчать. Після училища я ще довго переймав досвід у майстрів, дивився, як люди роблять, й собі вчився, — між іншим, зауважує гончар. − Та й стати гончарем зможе далеко не кожен — хтось може провчитись все життя, а потрібного для рівня звання Майстра так і нічого не досягти.
За словами Євгена, гончарство − справа вигідна, цілком себе виправдовує та надає наснаги.
− Чому обрав цей фах? Можливо, тому, що до нього лежить душа, — стверджує Євген
Роботи гончаря дійсно заслуговують на неабияку шану. Вони, до речі, зберігаються частково у фондах Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», в музеях нашої країни та приватних колекціях поціновувачів справжньої вишуканої кераміки.
Тетяна Євгеньєва
